ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/39495/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Чумаченко Т.А., Cмоковича М.І., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за позовом Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Новоархангельський районний центр зайнятості в Кіровоградській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області виплачену допомогу по безробіттю у розмірі

6 839,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 14 липня 2015 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 12 березня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Новоархангельський районний центр зайнятості в Кіровоградській області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_4 від 24 червня 2010 року та

08 травня 2014 року наказами Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області від 24 червня 2010 року №НТ100624, від 23 травня 2014 року №НТ140523, від 28 травня 2014 року №НТ140528 ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Під час проведення звірки Новоархангельським районним центром зайнятості в Кіровоградській області 14 січня 2015 року виявлено, що ОСОБА_4 на момент звернення із заявами про надання статус безробітного та призначення позивачем допомоги по безробіттю, зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06 грудня 2002 року.

Позивачем 15 січня 2015 року видано наказ №3-Р-2015 про стягнення з ОСОБА_4 суми допомоги у розмірі 16 264,67 грн. як такої, що виплачена на підставі недостовірних відомостей з вини особи.

З метою стягнення з відповідача вищезазначеної суми допомоги по безробіттю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови отримання статусу безробітного та безпідставно отримано допомогу по безробіттю за період з 24 червня 2010 року по 21 березня 2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги законодавства при призначенні та отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

З огляду на викладене, особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною і не має права па виплату допомоги по безробіттю.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 08 липня 2014 року № 21-79а 14 та від 07 жовтня 2014 року № 21-408а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права.

Отже, на час звернення до Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області щодо отримання статусу безробітного ОСОБА_4 не мав права на отримання допомоги як безробітний.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Разом з тим, судами не надано оцінку тим обставинам, що відповідно до розрахунку коштів, які просить стягнути позивач, зазначено період отримання відповідачем виплат -

з 17 червня 2010 року по 21 березня 2011 року, при цьому наказом позивача виплату ОСОБА_4 допомоги призначено лише з 24 червня 2010 року, а отже не перевірено правомірність нарахування позивачем суми, яка заявлена до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи, - а тому постановлені рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, та постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі - скасувати.

Справу за позовом Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_4 про стягнення коштів - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: