ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 12/397 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” |
на постанову | від 23.05.2006 Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | №12/397 господарського суду Донецької області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” |
до | Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь –металургійний завод” |
3-я особа | Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” |
про | стягнення 2179,32 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились |
відповідача | не з’явились |
3-я особа | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2006р. (суддя Склярук О.І.) задоволено позов ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” до ЗАТ “Донецьксталь - металургійний завод” про стягнення недостачі в сумі 2179,32 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. (головуючий Шевкова Т.А., судді Дзюба О.М., Стойка О.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ЗАТ “Макіївкокс” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняте нове рішення про відмову в позові.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями і вбачається з матеріалів справи, 01.02.2005 р. між відкритим акціонерним товариством “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (правонаступник ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”) та закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” –металургійний завод” укладено договір № 4874дс/161, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався починаючи з 01.02.2005 р. поставляти позивачу кокс доменний партіями у кількості 20 000 т. (+ 10 000 в опціоні), а останній в свою чергу зобов’язувався його приймати та оплачувати.
При цьому, поставка здійснюється на умовах FCA (Інкотермс 2000р.), що означає - поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці –станція відправника (п. 3.1 договору).
Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки і на його підставі у сторін виникають майново-господарські зобов’язання, які в силу норм ст. ст. 712, 664 ЦК України та п. 3.1 договору №4874дс/161 від 01.02.20005р., вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом, є квитанція, в якій зазначаються дані про вантаж, у т. ч. маса вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).
Між тим, фактично ж спір виник у зв’язку з фактом недостачі, який виявлений під час приймання позивачем вантажу –коксу доменного, що надійшов 25.05.2005 р. на його адресу по досильній залізничній накладній № 47833996.
Однак, суди на викладене уваги не звернули та не дали належної юридичної оцінки підставам та обґрунтуванням щодо заявленого позову з з’ясуванням чи є відповідач відповідальною особою зі спору, виходячи з норм Цивільного кодексу України та Правил Інкотермс (FCA) в редакції 2000 року, які сторони інкорпорували до згадуваного договору.
До того ж, задовольняючи позов суди не звернули уваги, що акт №490 від 25.05.2006р. всупереч вимогам п. п. 23, 25 Інструкції П-6 підписаний не по факту самого переважування, а по факту перенесення даних з одного акту до іншого, що позбавляє його юридичної сили, оскільки згідно п. 23 Інструкції П-6, особи, здійснюючи прийомку продукції по кількості вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками прийомки забороняється.
Викладене свідчить, про не належну юридичну оцінку відносин сторін та неповне дослідження фактичних обставин справи, що призвело до неповного з'ясування дійсних прав і обов'язків учасників спірних відносин та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
За таких обставин та враховуючи, що згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2006р. у справі №12/397 скасувати, а матеріали справи передати місцевому господарському суду для нового розгляду.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська