Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 рокуМ. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Охтирської державної нотаріальної контори Сумської області, Староіванівської сільської ради Охтирського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Головне управління юстиції в Сумській області, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Сумської філії, про визнання дій посадових осіб нотаріальної контори незаконними, скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі, за касаційною скаргою ОСОБА_9, поданою його законним представником - матір'ю ОСОБА_10, на рішення апеляційного суду Сумської області від 18 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року запису до Спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_11, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8, номер реєстрації у Спадковому реєстрі - 55422818; скасувати та виключити зі Спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запис про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_11, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8, внесений до Спадкового реєстру 04 грудня 2013 року за номером 55422818.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 29 листопада 2013 року приватним нотаріусом Зіньковським І.М. після смерті її батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, була відкрита спадкова справа № 55400926. На момент відкриття спадкової справи приватним нотаріусом Зіньковським І.М. була здійснена перевірка наявності в Спадковому реєстрі відомостей про складені померлим заповіти або спадкові договори. За результатами перевірки було встановлено, що померлий ОСОБА_11 заповітів або спадкових договорів не укладав.

17 лютого 2012 року від імені її батька ОСОБА_11 був складений та посвідчений секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8 заповіт. Майже через рік після вчинення нотаріальної дії, коли батька вже не було в живих, після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 року та після відкриття спадкової справи 29 листопада 2013 року, посадові особи Охтирської районної державної нотаріальної контори, не маючи статусу реєстратора для органів місцевого самоврядування, яким є виключно Держінформюст та його філії, 04 грудня 2013 року протиправно, у незаконний спосіб, внесли нібито від імені її померлого батька спірний заповіт до Спадкового реєстру.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року запису до державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів про державну реєстрацію заповіту складеного від імені ОСОБА_11, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8, номер реєстрації у Спадковому реєстрі - 55422818.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Охтирської районної державної нотаріальної контори судовий збір на користь ОСОБА_6 в розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скасовано та виключено з державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запис про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_11, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8, від 04 грудня 2013 року, номер реєстрації у Спадковому реєстрі - 55422818.

У касаційній скарзі законний представник малолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_10, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанцції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом дотримані не були.

Частково задовольняючи позов та визнаючи неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року до Спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запису про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_11, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_8, номер реєстрації у спадковому реєстрі - 55422818, суд першої інстанції виходив з того, що Охтирською районною державною нотаріальною конторою було порушено п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів, оскільки в даному випадку реєстратором для органів місцевого самоврядування є виключно Держінформюст та його філії, а не нотаріальна контора.

У цій частині позову апеляційний суд погодився з висновками та доводами суду першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі, міськрайонний суд виходив з того, що відповідно до розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт (п. п. 2.1.4, 2.1.5), або у разі визнання заповіту недійсним (п. 2.1.6), такі відомості відсутні, питання щодо недійсності (нікчемності) правочину не вирішене, заповіт на час розгляду даної справи є дійсним, тому підстав для скасування та виключення запису про його реєстрацію зі Спадкового реєстру немає. Порушення порядку реєстрації заповіту не є підставою для виключення заповіту із спадкового реєстру.

З такими висновками апеляційний суд не погодився та встановив, що Положення про Спадковий реєстр та інші нормативно-правові акти не містять обмежень щодо можливості захисту порушених прав особи при доведеності факту порушення порядку внесення відомостей до Спадкового реєстру, а оскільки в даній справі предметом спору не є недійсність заповіту, то висновки суду першої інстанції про безпідставність позову в цій частині порушують права позивача на захист її порушеного, як вона вважає, цивільного права незаконними діями нотаріальної контори в обраний нею спосіб, який узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України, в межах заявленого позову в даній справі.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними у зв'язку з наступним.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_9 є дітьми ОСОБА_11 (а. с. 13, 40).

17 лютого 2012 року ОСОБА_11 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, яке на день його смерті буде йому належати і на яке за законом він буде мати право, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіт посвідчено секретарем Староіванівської сільської ради Охтирського району ОСОБА_8 (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 помер в м. Охтирка Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).

На підставі заяви про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів, поданої Староіванівською сільською радою Охтирського району, яка відображена у журналі вхідних документів Охтирської районної державної нотаріальної контори за від 04 грудня 2013 року № 637 та передана на зберігання у справу № 01-09, Охтирською районною державною нотаріальною конторою 04 грудня 2013 року були внесені відомості про заповіт до Спадкового реєстру за № 55422818 (а. с. 9, 60 б, 60 в, 72, 73, 80-8).

З інформації Сумської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вбачається, що до цього підприємства заяви про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту покійного ОСОБА_11 не надходила і реєстратором - Сумською філією вказаного підприємства інформація про вказаний заповіт до Спадкового реєстру не вносилась (а. с. 95-97, 106-113).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 20 листопада 2013 року поновлено у батьківських правах ОСОБА_10 стосовно її сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо якого вона була позбавлена батьківських прав рішенням цього суду від 26 квітня 2012 року (а. с. 41, 42).

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_11, вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Зіньковського І.М. діти померлого від першого шлюбу: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та в інтересах неповнолітнього сина від другого шлюбу ОСОБА_9 - його мати ОСОБА_10 (а. с. 12, 61-70).

На звернення позивача стосовно внесення відомостей до Спадкового реєстру щодо посвідчення заповіту завідувач Охтирської районної державної нотаріальної контори надав відповідь від 30 грудня 2014 року № 620 про те, що державна реєстрація заповітів, змін до них та скасування заповітів, спадкових договорів, змін до них та їх розірвання, здійснюються шляхом внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо: заповідача, відчужувача, посвідчення заповіту, спадкового договору як документа, видачі дубліката заповіту, спадкового договору, документа, який змінює або скасовує заповіт, документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір, визнання заповіту, спадкового договору недійсним, реєстрації заповіту в іноземних державах. Рекомендовано надати рішення суду про визнання заповіту недійсним і визнання реєстрації заповіту неправомірною, де буде вказано про необхідність внесення нотаріальною конторою змін до Спадкового реєстру (а. с. 11).

Листом від 28 січня 2015 року Головне управління юстиції у Сумській області повідомило позивачці ОСОБА_6 про те, що за її скаргою було проведено перевірку, за наслідками якої встановлено, що посадовою особою органу місцевого самоврядування помилково було подано заяву про реєстрацію заповіту до Охтирської районної державної нотаріальної контори, проте це не є підставою для внесення до Спадкового реєстру запису про скасування заповіту, оскільки дійсність заповіту не залежить від того, яким реєстратором були внесені відомості. Відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт, або у разі визнання заповіту недійсним (а. с. 99-102).

За результатами перевірки звернуто увагу завідувача Охтирської районної державної нотаріальної контори на порушення п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі та необхідність дотримання вказаного Порядку та Положення про Спадковий реєстр (а. с. 125).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108- 114 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснив, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 9 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 вказаного Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що предметом даної справи не є оспорення вказаного вище заповіту. Разом з тим поза увагою судів залишилася та обставина, що предметом даного спору також не є порушення, невизнання, оспорювання цивільних права будь-якої із сторін у справі. Вимоги позовної заяви полягають лише у скасуванні та виключенні з державного реєстру запису про реєстрацію, обґрунтовуються такі вимоги перевищенням, порушенням тощо субʼєктом владних повноважень з питань реєстрації делегованих йому державою повноважень.

З огляду на викладене суди при розгляді даної справи мали визначитися з характером правовідносин між сторонами спору, перевірити належним чином обсяг та підстави заявлених позовних вимог, а також визначити юрисдикцію, в порядку якої слід розглядати даний спір, чого зроблено не було.

За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати в повній мірі законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_9, подану його законним представником - матір'ю ОСОБА_10, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 18 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: А.О. Леванчук

Л.М. Мазур

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана