Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2015 рокуМ. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання поруки припиненою, за касаційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з указаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (далі - ТОВ «Техноторг») умов кредитного договору від 24 квітня 2013 року внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів, які є поручителями за вказаним договором.
Заперечуючи проти задоволення зазначених вимог, кожен із відповідачів звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання їх поруки припиненою, оскільки сторонами кредитного договору були змінені зобов'язання без згоди поручителів, якими збільшено обсяг відповідальності поручителів.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано поруки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за договорами поруки від 24 квітня 2013 року припиненими.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Банк Форум» задоволено, в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 окремо на користь ПАТ «Банк Форум» 1 582 563,42 євро, що еквівалентно 38 458 892,84 грн, заборгованості, яка утворилася станом на 19 серпня 2014 року, на виконання солідарного зобов'язання з ТОВ «Техноторг», що виникла за кредитним договором від 24 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Техноторг», з яких: 1 493 728,09 євро, що еквівалентно 36 300 048,28 грн, - заборгованість за кредитом; 88 835,33 євро, що еквівалентно 2 158 844,56 грн, - заборгованість за процентами, а також 115 010,46 євро, що еквівалентно 2 794 943,25 грн, - пеня за порушення зобов'язання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційних скаргах ОСОБА_7 і ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог банку до них та відмови в задоволенні їх зустрічних позовних вимог скасувати і залишити в цих частинах в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
У ч. 2 ст. 324 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука відповідачів припинена, оскільки укладеними додатковими угодами до кредитного договору з позичальником збільшено обсяг їх відповідальності як поручителів, які не надавали на це своєї згоди. Тому суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову банку, а зустрічні позови відповідачів обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Апеляційний суд переглядаючи справу дійшов протилежного висновку про те, що поруку, якою забезпечено кредитні зобов'язання, не можна визнати припиненою, оскільки із обставин та матеріалів справи не вбачається збільшення обсягу відповідальності.
Колегія суддів вважає, що вказаних висновків суди дійшли передчасно, не надавши оцінку всім внесеним до кредитного договору змінам.
Так, судами встановлено, що 24 квітня 2013 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Техноторг» укладено кредитний договір № 1-0030/13/26-KL (далі - кредитний договір 1), за умовами якого кредитором відкрито відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої позичальник отримує кредитні кошти окремими частинами («вибірками») на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання для поповнення оборотних коштів з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 1,5 млн євро з терміном користування по 23 квітня 2014 року, зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитними коштами (пункти 1.1, 1.4, 3.2).
Одночасно 24 квітня 2013 року банком на забезпечення цього кредитного договору окремо з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 були укладені договори поруки відповідно № 1-0148/13/26-Р та № 1-0149/13/26-Р.
За умовами договорів поруки, які однакові для обох договорів, кожен із відповідачів окремо поручився перед ПАТ «Банк Форум» нести солідарну відповідальність з позичальником як за кредитним договором, укладеним із ТОВ «Техноторг» 24 квітня 2013 року, так із за двома кредитними договорами, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Техноторг-Дон» від 06 липня 2011 року та від 24 квітня 2013 року.
Зокрема, стосовно позичальника ТОВ «Техноторг» (як зазначено в договорі поруки за кредитним договором № 3) кожен із відповідачів відповідно до п. 2.1.3 договорів поруки зобов'язався повернути кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 1,5 млн євро з кінцевим терміном повернення 23 квітня 2014 року. Сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних, з можливим збільшенням їх розміру на 1 % річних внаслідок порушення зобов'язання позичальником, без укладання окремого договору. Крім того, сплачувати комісії, неустойку в розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодувати збитки, завдані порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як умовами кредитного договору, так і умовами договорів поруки сторони домовились про можливе збільшення розміру відсотків на 1 % внаслідок порушення зобов'язання позичальником без укладання окремого договору. Щодо набрання чинності інших будь-яких змін та/або доповнень згідно з п. 5.8 договорів поруки передбачено обов'язкове письмове оформлення та підписання таких змін кредитором та поручителем.
При цьому підставою для припинення поруки є доведеність як внесення змін до кредитних зобов'язань без згоди поручителя, так і збільшення внаслідок таких змін відповідальності поручителя.
Так, договорами від 30 липня, 13 серпня та 30 вересня 2013 року вносилися зміни до кредитного договору № 1-0030/13/26-KL з ТОВ «Техноторг», зокрема:
- згідно з договором від 30 липня 2013 року викладено в новій редакції п. 1.6 кредитного договору щодо коефіцієнта забезпечення кредиту, а також доповнено пункт 5.2.2 кредитного договору підпунктом 5.2.2.1, зміст якого стосується забезпечення погашення заборгованості внаслідок коливання курсу валют (а.с.15);
- згідно з договором від 13 серпня 2013 року змінена редакція п. 2.3.4 кредитного договору, яка стосується строків оплати за кожною наданою банком вибіркою, яка буде зазначена в акцептованій кредитором заявці по кожній виборці, але не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. Сторони узгодили, що кредитні вибірки надані станом на 13 серпня 2013 року підлягають поверненню не пізніше 08 квітня 2014 року (тобто не пізніше ніж через 7 місяців 25 днів). Тобто строк здійснення оплати за наступними вибірками збільшився на користь позичальника (було не пізніше 120 днів, а у разі порушення цього строку йде прострочення). При цьому сторони обумовили, що в подальшому у випадку внесення змін до кредитного договору за ініціативою позичальника він зобов'язаний буде сплатити одноразову комісію у розмірі 31 844,00 грн (а.с. 16). Отже, зазначене не дає підстав для висновку про збільшення основного зобов'язання, як вказував суд першої інстанції.
- згідно з договором від 30 вересня 2013 року уточнено пункт 5.2.6 кредитного договору, що стосується звітного періоду та обсягу здійснення контрольних фінансових функцій банку за виконанням зобов'язання (а. с. 17).
Зазначені додаткові угоди оцінені судом першої інстанції як підстави для зміни основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителів. Апеляційний суд, зазначивши, що висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях та обставини щодо наявності підстав для припинення поруки не доведені, сам належним чином вказані обставини не перевірив, тому його висновки також не можна визнати обґрунтованими.
Так, згідно з п. 1.2 кредитного договору 1 протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт у розмірі 1,5 млн євро. Так само згідно з п. 2.1.3 договору поруки поручитель зобов'язався повернути кредитору кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 1,5 млн євро.
Відповідно до п. 5.2.2 цього кредитного договору позичальник ТОВ «Техноторг» зобов'язався забезпечувати своєчасне та у повному обсязі повернення кредитних коштів шляхом погашення заборгованості за кредитом (пункти 1.4, 2.3 договору), сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання своїх обов'язків за цим договором.
Згідно з п. 2 договору про внесення змін № 1 до кредитного договору 1 позичальник та кредитор дійшли згоди про доповнення п. 5.2.2 кредитного договору 1 підпунктом 5.2.2.1, а саме про забезпечення погашення заборгованості у розмірі, що перевищуватиме 55 млн грн (що є загальним лімітом кредитування, який встановлений позичальнику за цим договором та поручителю 1 за кредитним договором 1 та кредитним договором від 06 червня 2011 року № 0011/11/26-KL), внаслідок зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют та/або зміни крок-курсу іноземних валют наданих та не погашених вибірок, який визначається за офіційним курсом гривні до цих валют, якщо наслідком таких курсових коливань загальна сума фактичної заборгованості позичальника за цим договором з урахуванням заборгованості поручителя 1 за цим кредитним договором разом із заборгованістю поручителя 1 за кредитним договором від 06 червня 2011 року № 0011/11/26-KL, в гривневому еквіваленті перевищуватиме 55 млн грн на 5 % та більше протягом 5 робочих днів від дати виникнення такого переліміту.
Таким чином, згідно з п. 5.2.2 кредитного договору 1 було передбачено обов'язок щодо виконання зобов'язання лише позичальника ТОВ «Техноторг», а внаслідок внесення вищевказаних змін встановлено забезпечення зобов'язань, який перевищуватиме загальний розмір заборгованості встановлений для позичальника за цим кредитним договором так разом із позичальником за іншими кредитними зобов'язаннями, який є одночасно і самостійним поручителем за цим кредитним договором 1.
У матеріалах справи відсутні кредитні договори, укладені з ТОВ «Техноторг-Дон», та договір поруки, укладений з ТОВ «Техноторг-Дон» на забезпечення кредитного договору 1, який є предметом цього спору.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самостійно згідно з договорами поруки, які є предметом цього спору, також поручались за виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Техноторг-Дон» як боржника за кредитними договорами від 06 липня 2011 року № 0011/11/26-KL та за від 24 квітня 2013 року № 1-0029/13/26-KL, про виконання яких банк вимог не заявляв, але поручителі не давали поруку за зобов'язаннями ТОВ «Техноторг-Дон», як поручителя 1 за зобов'язаннями ТОВ «Техноторг» за кредитним договором 1, який є предметом цього спору.
Отже, предметом доведення у цьому спорі є обставини щодо збільшення обсягу відповідальності відповідачів як поручителів саме за зобов'язаннями ТОВ «Техноторг» - позичальника за кредитним договором № 1-0030/13/26-KL в межах заявлених вимог, а не щодо збільшення загального обсягу зобов'язань ТОВ «Техноторг-Дон» та ТОВ «Техноторг», за зобов'язаннями яких відповідачі поручились у договорі поруки.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, ухвалені у справі судові рішення на підставі ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана