ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 липня 2006 р.

№ 4/108

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючий

Невдашенко Л.П.

Судді

Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект”

на ухвалу

від 25.04.2006 Запорізького апеляційного господарського суду

У справі

№4/108 господарського суду Запорізької області

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект”

До	Відкритого акціонерного товариства “Бердянський райагропромснаб”

3-і особи

Бердянське міське управління земельних ресурсів Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради

Про	усунення перешкод у користуванні майном і земельною ділянкою шляхом зносу самовільно збудованих споруд і стягнення майнової шкоди

В судовому засіданні взяли участь  представники :

- позивача

не з’явились

- відповідача

не з’явились

- 3-ї особи 1

не з’явились

- 3-ї особи 2

не з’явились

встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2006р. (суддя Зінченко Н.Г.)  відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Комплект” в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні майном і земельною ділянкою.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. (головуючий Мойсеєнко Т.В., судді Мірошниченко М.В., Радченко О.П.) на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернуто без розгляду апеляційну скаргу позивача на вказане рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить її скасувати та передати матеріали справи Запорізькому апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування  норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.             

Повертаючи апеляційну скаргу ТОВ “Комплект” без розгляду апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржник не надав доказів оплати державного мита у встановленому порядку і розмірі та доказів направлення копії скарги  третім особам.

Проте, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам та суперечить нормам процесуального права.

Зокрема, згідно із ст. ст. 7, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника податку в кредитній установі, а контроль за справлянням державного мита здійснює Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції.

Відповідно до п. 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 року № 50 при перерахуванні державного мита з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету", - дата. Цей напис скріплюється  першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

ТОВ “Комплект” до скарги, згідно з вимогами законодавства, надав платіжне доручення №4022 від 30.03.2006 року на якому вчинений напис про зарахування мита до державного бюджету, який скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відбитком круглої  печатки Орджонікідзевського відділення Промінвестбанку.

Отже, висновок щодо відсутності  доказів сплати державного мита є необґрунтованим і помилковим.

Також помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на недотримання скаржником вимог ч. 3 ст. 94 ГПК України щодо не надсилання копії скарги третім особам, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору –Бердянському міському управлінню земельних ресурсів та Управлінню містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Необхідність надсилання копії апеляційної скарги третім особам не підтверджується змістом ч. 3 ст. 94 та п. 2 ст. 97 ГПК України, згідно з якими особа, яка подала апеляційну скаргу, надсилає копію цієї скарги і доданих до неї документів виключно іншій стороні у справі якою в даній справі є ВАТ “Бердянський райагропромснаб”.

За таких обставин оскаржувану ухвалу визнати законною та обґрунтованою не можна, а тому її слід скасувати, з передачею справи на розгляд Запорізького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117,  1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006р.  у справі №4/108 скасувати, а матеріали справи  передати Запорізькому апеляційному господарському суду для апеляційного провадження.

Головуючий                                                                          Л.Невдашенко

Судді:                                                                                 М.Михайлюк

                                                                                          

                                                                                          Н.Дунаєвська