ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 липня 2006 р.

№ 13/462-05

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючий

Невдашенко Л.П.

Судді

Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Ольга”

на постанову

від 22.05.2006 Харківського апеляційного господарського суду

У справі

№13/462-05 господарського суду Харківської області

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Ольга”

До	Науково-технічного приватного підприємства “Дінас”

Про	стягнення 142144 грн.

В судовому засіданні взяли участь  представники :

- позивача

Вєдєньйова М.М., Скиданов К.В.

- відповідача

не з’явились

встановив:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2005р. у справі №13/462-05 (суддя Подобайло З.Г.), з врахуванням внесених змін ухвалою від 03.01.2006р., задоволено клопотання позивача про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача  в межах суми позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. (головуючий Слюсарева Л.В., судді Сіверіна В.І., Фоміна В.О.) вказану ухвалу суду скасовано, як таку що винесена при неправильному застосуванні норм  процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування  норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню виходячи з наступного.             

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;  зупиненням   стягнення   на   підставі   виконавчого   документа  або   іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.  При цьому, в ухвалі суду про вжиття заходів  забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Але, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, в порушення вищевикладених вимог процесуального закону в ухвалі суду першої інстанції не зазначено мотивовані обставини, на підставі яких клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягало задоволенню. Отже, судом було порушено вимоги ст. 66 ГПК України щодо наявності та обґрунтованості підстав застосування заходів до забезпечення позову, які є обов'язковою умовою їх застосування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 30.12.2005 як такої, що  винесена за неповно з'ясованими обставинами справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права. Тому не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують висновків суду та крім того пов’язані з переоцінкою, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України. До того ж,  слід звернути увагу, що заявник не позбавлений права повторного звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову в разі наведення вагомого обґрунтування необхідності застосування таких заходів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117,  1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі №13/462-05 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                          Л.Невдашенко

Судді:                                                                                 М.Михайлюк

                                                                                          

                                                                                          Н.Дунаєвська