Справа №33-184
П О С Т А Н О В А
Іменем України
9 червня 2009 року м. Полтава
Суддя Апеляційного суду Полтавської області Кисіль А.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП стосовноОСОБА_1., -
В С Т А Н О В И В :
постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2009 року відносно:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця Киргизії м.Кизил-Ктя, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу - 510 грн.
За постановою суду його визнано винним у тому, що він 21 лютого 2009 року о 12год 36 хв., керуючи автомобілем ЗАЗ НОМЕР_1 перевищив швидкість руху понад 50 км/год., рухаючись зi швидкiстю 111 км/год, в населеному пункті «Шевченки». При фіксації використовувався прилад Вiзир N 0711239.
Не погоджуючись з таким висновком суду, ОСОБА_2 в поданій скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду як такої, що постановлена з порушенням чинного законодавства, оскільки суд неповно перевірив обставини справи, у його діях відсутній склад правопорушення, технічний прилад, який використовувався працівниками ДПС не сертифікований, просить скасувати постанову суду а провадження по справі закрити за відсутності у його діях вказаного правопорушення.
Заслухавши скаржникаОСОБА_1., який підтримав свою апеляцію, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги судом не виконані.
Із наданих матеріалів справи вбачається, що 21.02.2009 року ОСОБА_1 керував автомобілем в населеному пункті і перевищив швидкість транспортного засобу більш ніж на 50 км./год., рухався зі швидкістю 111 км./год., швидкість вимірювалася приладом ВІЗИР №0711239.
Лише 28 березня 2009 року працівниками ДПС було складено відповідний протокол про порушення ним ПДР.
Доводи апелянта про те, що у разі порушення ним ПДР України, він повинен був-би зупинений працівниками ДПС і щодо нього належним чином слід було б оформити протокол про вказане порушення на місці, є обґрунтованими.
Відповідно до п.12.12.2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС України, затверджений наказом МВС України №1111 від 13.11.2006 року, працівники ДПС повинні активно реагувати на порушення ПДР, зокрема і перевищення швидкості та прийняти міри до припинення таких порушень, що не було здійснено.
Сам прилад, який фіксував перевищення швидкості не має сертифікату відповідності в Україні, який повинен бути виданий Держспецзв'язком України, а тому його погрішності на 2 одиниці як на збільшення швидкості так і її на зменшення, неможливо усунути та з'ясувати у межах судового засідання, а це має вирішальне значення для визнання особи винною у вчиненні певного виду визначеного у Законі порушення.
Не спростовані місцевим судом і доводи апелянта, що вказаний прилад застосований для фотозйомки транспортного засобу працював у автоматичному режимі, як того вимагає вище зазначена інструкція, оскільки як вбачається із справи працівник ДПС фіксував порушення «в ручному режимі». В такому випадку факт правопорушення повинен був-би зафіксований на місці, що не було здійснено.
Із матеріалів справи вбачається також, що фото і відеозйомка велася із порушенням вказаної інструкції, що недопустимо. Про технічний контроль автомобілістів на вказаному шляху повинні свідчити спеціальні знаки чи спеціальний службовий автомобіль, і лише в умовах руху така зйомка допустима, але це не вбачається із матеріалів справи. У інших випадках, як і у цих умовах така зйомка - порушення Закону.
Місцевий суд при розгляді справи також не дотримав вимог ст. 268 КУпАП і не повідомив про час та місце розгляду справи правопорушника, чим не забезпечив його право на участь у розгляді справи. Про прийняте рішення ОСОБА_1. стало відомо лише 10.04.2009 року і він у встановлений законом строк за таких умов оскаржив його обґрунтовано.
Ст.38 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як
через три місяці з дня його виявлення. Після вчиненого правопорушення пройшов більший строк, а тому підстав для з'ясування вказаних обставин та вирішення питання щодо притягнення особи до відповідальності у подальшому немає.
За таких мотивів апеляціюОСОБА_1. слід визнати такою, що підлягає частковому задоволенню із поновленням строку на апеляційне оскарження, а справа закриттю через закінчення трьох місячного строку на притягнення особи до відповідальності.
Керуючись ст. 294 КУпАП , -
П О С Т А Н О В И В :
строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 поновити та прийняти апеляцію до свого розгляду, його апеляцію задовольнити частково, а постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 25 березня 2009 року щодо нього за ч.3ст.122 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова суду є кінцевою і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Полтавської області А.М. Кисіль.