ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 6/541-1/2/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” |
на рішення | від 31.03.2006р. господарського суду Запорізької області |
у справі | №6/541-1/2/06 господарського суду Запорізької області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” |
До | Приватного підприємства “Нові технології” |
3-ті особи | ТОВ “Авантаж МД” ТОВ “Перевальський торговий дім” |
про | стягнення 113077,20 грн. |
та за зустрічним позовом | Приватного підприємства “Нові технології” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” |
про | визнання додаткової угоди №2 недійсною |
за участю представників сторін: |
позивача | Манойло Н.Г. |
відповідача | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2006 р. у справі № 6/541-1/2/06 в задоволенні позовних вимог ВАТ “Дніпроенерго” щодо стягнення з ПП “Нові технології” суми транспортних витрат в розмірі 113077,20 грн. відмовлено та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ПП “Нові технології” щодо визнання додаткової угоди № 2 від 16.06.2005 р. до договору № 1254-ДПО/24 на постачання вугільної продукції від 28.04.2005 недійсною.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів місцевий господарський суд виходив з того, що договір № 1254-ДПО/24 від 28.04.2005 р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, не містить істотних умов, необхідних для укладення договору поставки, зокрема, сторонами не визначена кількість вугілля, що поставляється, його марка ( асортимент), обсяги поставки, ціна ( вартість) вугілля.
Однак, погодитись з таким висновком господарського суду не можливо, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи.
Вищевказаний договір та додаткові угоди до нього судом недійсними не визнавались. При їх укладанні, сторонами в передбаченому законом порядку було досягнуто згоди по всім істотним умовам про що свідчить наступне.
Згідно з пунктом 1.2 договору кількість, марка, період та обсяги поставки, базові характеристики якості, ціни, вартості вугілля, яке буде поставлене за договором, вантажоодержувач вугілля наводиться у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Додаток № 1, виходячи з його змісту та фактичних обставин, підписаний 25.04.2005 свідчить про наступне: відповідно до умов п.1.2 договору ПП “Нові технології” зобов'язалось поставити у травні 2005 р. вугілля наступних марок, обсягів та за ціною :
Вантажоодержувач станція призначення | Марка вугілля | Обсяг тис.т. | Базові показники якості % | Базова ціна вугілля, без ПДВ, грн./т | Всього вартість вугілля без ПДВ, грн. |
Зола | Волога |
Криворізька | П (0-100) | 10,0 | 20,25 | 8,6 | 168,33 | 1683300,00 |
Також в додатку № 1 визначені інші показники якості та максимально-гранично допустимі значення %; уточнено обсяг постачання вугілля - 10,00 тис. тонн -/-3,0%; зазначені реквізити одержувача вугілля марки П (0-100) та в п.5 вказано, що даний додаток є невід'ємною частиною договору на постачання вугільної продукції від 28.04.2005р. № 1254-ДПО/24.
Частиною 3 ст. 173 ГК України встановлено, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Додатковою угодою №2 від 16.06.2005р. було фактично врегульовано порядок відносин між сторонами у ситуації що склалася, відносно забезпечення вивозу, поставленого 02-04.06.2006р. вугілля, яке не відповідає договору за якістю, тобто в даному випадку, розширено зміст господарських зобов'язань відповідача відносно поставленого бракованого вугілля, при умовах його не вивозу в установлений строк ( з узгодженням ціни) та компенсація транспортних витрат, що не суперечить вказаній нормі статті Господарського кодексу.
Таким чином, виходячи з наведеного, сторонами у належній формі та встановленому законом порядку було додержано усіх вимог цивільного та господарського законодавства щодо укладення договору на постачання вугільної продукції та додаткових угод до нього.
Окрім цього неправомірним є висновок суду, що додаток №1 може бути підставою інших позовних вимог, які не торкаються предмета даного спору з тих підстав, що він фактично підписаний раніше договору.
Як зазначив скаржник та вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, додаткова угода №1 від 25.04.2005р. набрала чинності з дня підписання договору на постачання вугільної продукції, а саме: 28.04.2005р.
При цьому має місце явна, підтверджена сторонами і обставинами справи взаємодія вказаної додаткової угоди за договором №1254-ДПО/24 від 28.04.2005р. з предметом даного спору.
По-друге, судом першої інстанції порушені норми ст.ст. 509,526 ЦК України, ст.ст.174,193 Господарського кодексу України, згідно яких зобов'язання виникають з договору, відповідно якого одна сторона повинна здійснити на користь іншої сторони певну дію. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору. В даному випадку, відповідно до умов додаткової угоди №2 від 16.06.2005р., відповідач повинен був компенсувати транспортні витрати позивачу та забезпечити вивіз, поставленого 02-04.06.2005 р. вугілля в установлений строк, яке не відповідає договору за якістю, в іншому випадку встановлюється менша ціна за тонну.
Відповідач не виконав належним чином в строк свої зобов'язання по вивозу бракованого вугілля, внаслідок чого позивачем було прийнято вугілля по узгодженій ціні.
Про наявність даних обставин стороною доводилось до відома суду в процесі розгляду справи.
Проте вищевикладене не прийнято до уваги і судом були визнані встановленими інші обставини, у зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
Згідно роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.10.93р. № 01- 6/1106, якщо одержувач (покупець) надав докази поставки продукції неналежної якості, постачальник не може бути звільненим від відповідальності.
Таким чином, в даному випадку має місце порушення судом першої інстанції норм цивільного та господарського законодавства.
За таких обставин та враховуючи, що згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2006р. у справі №6/541-1/2/06 скасувати, а матеріали справи передати місцевому господарському суду для нового розгляду.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська