Справа № 149/3129/14-к

Провадження №11-кп/772/653/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

суддів: Федчука В.В.

ОСОБА_2

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянула «20» жовтня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12014020330000695 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2014 року, відносно

ОСОБА_3,

народження 1978 року 06 місяця 25 дня,

громадянки України, українки,

уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1,

розлученої, не працюючої,

проживаючої: Вінницька область,

м. Хмільник, вул. Кірова 1/198, раніше судимої:

- 07.07.2014 року Хмільницьким міськрайоним судом

Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до 4

років позбавлення волі, на підстав ст. 75 КК

України звільненої від відбування покарання,

з іспитовим строком 2 роки,

в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченої: ОСОБА_3

за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 та в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року, -

В с т а н о в и в :

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і їй призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного покарання не відбуту частину покарання за Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2014 року та призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку суду, 29 вересня 2014 року біля 08 год. 30 хв. ОСОБА_3, знаходячись в кімнаті № 3 молодіжно-оздоровчого комплексу «Оазис», що в м. Хмільнику по вулиці 1-го Травня 44 і маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно, умисно, шляхом вільного доступу викрала з номеру рідкокристалічний телевізор кольорового зображення марки «Електрон 19981» з пультом управління, ціною 1 100 грн. та ТВ тюнер для нього ціною 200 грн., бувші у користуванні, які непомітно для обслуговуючого персоналу винесла за межі молодіжно-оздоровчого комплексу «Оазис», чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1 300 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 та в її інтересах захисник-адвокат ОСОБА_4 ставлять питання про скасування вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року та закрити кримінальне провадження в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Свої вимоги обвинувачена та її захисник-адвокат мотивують тим, що ОСОБА_3 не мала наміру привласнити майно, оскільки в кімнаті готелю залишились її особисті речі, а у адміністрації готелю її паспорт громадянки України.

Відсутність наміру на крадіжку майна, як вважає обвинувачена, доводиться тим, що попередньо вона здавала телевізор та достроково повернула гроші, його забравши. Грошові кошти їй потрібні були для поїздки до кордону з АР Крим, щоб отримати гроші від продажу квартири.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченої ОСОБА_3, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, міркування прокурора, який вважає вирок щодо ОСОБА_3 законним та обґрунтованим, дослідивши докази дослідженні в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна ( крадіжка), вчиненої повторно - є обґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України – є правильною.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченої та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_4, що судове слідство проведені неповно, не об’єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства, доказах є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даній справі дотримано вимог кримінально – процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об’єктивної істини.

Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи обвинуваченої аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі про те, що обвинувачена не вчиняла злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна ( крадіжка), вчиненої повторно, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 з 15.09.2014 року проживала в кімнаті №3 молодіжно-оздоровчого комплексу «Оазис». До 22.09.2014 року розраховувалась за проживання, потім перестала. 29.09.2014 року її попросили розрахуватись, вона сказала, що ввечері розрахується. Після 29.09.2014 року ОСОБА_3 не стало. 08.10.2014 року вона, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявили, що з кімнати, де проживала ОСОБА_3 зник телевізор «Електрон» та ТВ тюнер. З цього приводу вона звернулась в міліцію. ОСОБА_3 сказала, що телевізор впав, від нього відламався шматок і вона його здала в ремонт. Слідчі запропонували поїхати до телемайстра та з 10 год. 30 хв. до 16 год. їздили по м. Хмільник по всім телемайстрам, однак телевізора не знайшли. В подальшому працівники міліції повернули телевізор, пошкоджень на ньому не було, завдану шкоду було відшкодовано.

Дані покази в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Крім показань потерпілого, свідків, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року та фото таблицею до нього , відповідно до яких в присутності понятих було оглянуто номер №3 для відпочиваючих в приміщенні ресторану «Оазис», що в м. Хмільник по вул. 1-го Травня . Зі слів ОСОБА_3 на холодильнику знаходився телевізор «Електрон» та ТВ тюнер, які ОСОБА_3 таємно викрала з даного номеру, віднесла у ломбард, що по вул. СРСР 5—річчя в м. Хмільнику та отримала грошові кошти в сумі 300 грен., які витратила на власні потреби.

- протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року, відповідно до якого в присутності понятих, касира-оцінювача ОСОБА_8, оглянуто рідкокристалічний телевізор «Електрон» № 19981 № НОМЕР_1, бувший у користуванні, який знаходиться в ломбарді «Соломон» в м. Хмільник по вул. 50-річчя СРСР. Як повідомила ОСОБА_8, даний телевізор був зданий їй в ломбард 29.09.2014 року в першій половині дня ОСОБА_3, як застава під фінансовий кредит на суму 300 грн., про що було складено відповідний договір № 1.14.939 від 29.09.2014 року;

Як вбачається з показів обвинуваченої ОСОБА_3, які вона дала в судовому засіданні, що гроші їй потрібні були у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, та їй необхідні були кошти на квиток до Криму, для продажу наявної нерухомості, що дало б можливість розрахуватись за номер та повернути телевізор і ТВ тюнер.

Але дані доводи апеляційним судом не беруться до уваги, так як вони спростовуються показами потерпілої та свідків, та показами самої обвинуваченої, яка спочатку повідомляла, що телевізор впав, та від нього відламався шматок і вона здала його в ремонт. Але як повідомила потерпіла 08.10.2014 року з 10 год. 30 хв. до 16 год. вони їздили по м. Хмільник по всім телемайстрам, однак телевізора не знайшли. Телевізор було виявлено та вилучено працівниками міліції в ломбарді, що підтверджується протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року та повернуто потерпілій працівниками міліції, що підтверджується розпискою потерпілої від 10.10.2014 року. Окрім того, ОСОБА_3 з 29.09.2014 року по 08.10.2014 року була відсутня в номері, раптово зникла не повідомивши про свою відсутність і лише випадково побачивши ОСОБА_3 на зупинці транспорту потерпіла звернулась до працівників міліції із заявою про злочин.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_3 в тому, що вона вчинила таємне викрадення майна.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання є справедливим та обґрунтованим, яке грунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року щодо ОСОБА_3, - залишити без змін.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана потягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_2

Згідно з оригіналом: