КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2009                                                                                           № 1/79

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

           

 за участю представників сторін:

 від позивача:          Омельченко А.А., представник, довіреність № 383 від 31.03.2009;

 від відповідача:      Мельник В.М., голова правління;

                                 Навроцька Г.І., бухгалтер;

 розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009

 у справі № 1/79 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”;

 до                                                   Житлово-будівельного кооперативу „Локомотив-6”;

              

             

 про                                                   стягнення суми

 

ВСТАНОВИВ:

 

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 1/79 в позові Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” до Житлово-будівельного кооперативу „Локомотив-6” про стягнення 39 836,14 грн. відмовлено.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” (далі – ВАТ „АК„Київводоканал”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом не взято до уваги, що відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентами; судом безпідставно не враховано обсяги спожитої відповідачем в межах договору питної води, яка використана у вигляді гарячої води та скинутих стоків.

          Житлово-будівельний кооператив „Локомотив-6” (далі – ЖБК „Локомотив-6”) у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „АК„Київводоканал” та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував і просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „АК„Київводоканал” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ВАТ „АК„Київводоканал” (Постачальник) та ЖБК „Локомотив-6” (Абонент) 10.06.2003 укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02544/4-08, за умовами якого, Постачальник зобов’язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов’язався розрахуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1 договору).

          Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник зобов’язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 „Вода питна” та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

          Абонент зобов’язався, зокрема, сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.2 договору).

          Кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 договору).

          Пунктом 3.4 договору встановлено, що Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

          Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).

          Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що відповідачу у період з 01.01.2007 по 01.12.2008 було надано послуг на суму 86 306,47 грн. (враховуючи знижку та перерахунки), проте відповідач в порушення вимог умов договору розрахувався частково на суму 54 653,05 грн., в зв’язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 31 653,42 грн.

          Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі – Правила) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути  підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного  вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

          Отже, із зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

В засіданні суду 10.06.2009 представник позивача пояснив, що розрахунок основної заборгованості відповідача, позивачем здійснювався виключно як за постачання холодної води та водовідведення, але як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок код № 8-50910 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору.

Крім того, п.12.17 Правил передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Пунктом 4.1 Правил встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.  

З наведеного вище вбачається, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги - результат господарської  діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням,  а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для приготування гарячої води”.

До того ж, в матеріалах справи знаходиться лист Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 № 09050/2-1667, з якого вбачається, що виставляння ВАТ „АК„Київводоканал” платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства. Оплата підігріву води, як вимагає ВАТ „АК„Київводоканал” не відповідає законодавству – Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          В матеріалах справи наявний договір від 01.07.2000 № 820181 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між АЕК „Київенерго” та ЖБК „Локомотив-6” предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору) та матеріали справи підтверджують сплату відповідачем рахунків за гаряче водопостачання через ГІОЦ на рахунок АЕК „Київенерго”.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів за постачання питної води для виготовлення гарячої є необґрунтованими, а тому колегія вважає, що місцевий суд мотивовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 8 182,73 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, то, колегія вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат.

          Посилання скаржника, що відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентами, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки будь-яке внесення змін до договору потребує узгодження обох сторін правовідносин.

          Також, колегія суддів не може взяти до уваги як підставу для скасування оскарженого рішення й те, що судом першої інстанції, як стверджує скаржник, безпідставно не враховано обсяги спожитої відповідачем в межах договору питної води, яка використана у вигляді гарячої води та скинутих стоків, оскільки умовами договору №02544/4-08 не встановлено граничних меж постачання позивачем відповідачу питної води, натомість як розділом 3 договору встановлено лише облік води та порядок розрахунків за неї.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі №1/79.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 1/79 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 1/79 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.06.09 (відправлено)