Справа № 22-11918/2007 рік                           Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д

Категорія    21                                                   Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

іменем України

10 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Червинської М.Є. суддів Маширо О.П., Алексєєва А.В. при секретарі Мартіросовій А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Добропілля з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 7 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Суд виходив з того, що позивач працював на підземній роботі на шахті „Алмазна". 30 березня 2006 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, він був травмований, довгий час лікувався, однак функції травмованої ноги повністю так і не відновились.

Висновком МСЕК від 18 липня 2006 року ОСОБА_1 уперше було встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності у зв"язку з набутою виробничою травмою.

Суд також встановив, що позивач часто лікується у лікувальних закладах, постійно приймає ліки, пригнічений через стан свого здоров"я, змушений призвичаїтись до своєї хвороби та свого самопочуття у зв"язку з пошкодженням ноги.

На підставі встановленого суд зробив висновок про те, що позивачеві у зв"язку з виробничою травмою, частковою втратою працездатності, зміною звичайних умов та ритму життя була спричинена моральна шкода, тому суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув з відповідача на його користь 7 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки ОСОБА_1 не надав до суду ніяких доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, зокрема, таким доказом може бути спеціальний висновок МСЕК.

Крім того, ст.77 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було зупинено дію ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", тобто правової норми, яка регулює відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач під час роботи був травмовани. Цей факт підтверджується наданими до суду доказами, зокрема, актом розслідування, виписками із історії хвороби, висновком МСЕК від 18 липня 2006 року.

Через ушкодження здоров"я позивач постійно відчуває фізичний біль, дискомфорт, змушений систематично лікуватись, порушені його звичайні життєві зв"язки.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що позивачеві за вказаних обставин була спричинена моральна шкода, тому у відповідності до вимог ст.21 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" у разі настання страхового випадку Фонд зобов"язаний відшкодувати потерпілому і моральну шкоду.

Згідно з роз"ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань потерпілого, стан його здоров"я, тяжкість завданої шкоди, наслідки ушкодження здоров"я, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого.

На думку апеляційного суду, визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції у повній мірі врахував наведене, навів відповідні мотиви визначення саме такої суми відшкодування, тому стягнуту суму моральної шкоди слід залишити без змін, бо така сума буде найбільш адекватним грошовим еквівалентом ступіню моральних страждань позивача, а також відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом, двох місяців з дня набрання нею законної сили.