ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/134

13.05.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К."

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна"

про                стягнення 125 345,18 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача      Вакуленко Є.В., за дов. б/н від 01.02.2009 р.

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" про стягнення 114 112,26 грн. основного боргу, 9 984,82 грн. пені та 1 248,10 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором поставки № 139 УКР 2008 від 22.11.2007 р.  

Ухвалою суду від 14.04.2009 р. порушено провадження у справі № 54/134, розгляд справи призначено на 13.05.2009 р.

У судове засідання 13.05.2009 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3219 від 12.05.2009 р., була ним завчасно отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 07430870.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" був укладений господарський договір поставки № 139 УКР 2008, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати (поставити) в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар та оплатити його. Предметом поставки є товари, зазначені у специфікації (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар поставляється окремими партіями відповідно до переданого відповідачем замовлення.  

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до Інкотермс 2000 р.) на склад відповідача або в магазини, адреси яких вказуються у замовленні (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 7.1. договору товар вважається прийнятим відповідачем з моменту підписання уповноваженим представником відповідача товарно-транспортної накладної та/або товарної накладної. Право власності на товар відповідно до п. 8.2. договору переходить до відповідача з моменту фактичного отримання товару –підписання уповноваженим представником відповідача товарно-транспортної накладної та/або товарної накладної.

Укладений між сторонами договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.   

Позивач належним чином виконав покладені на нього обов’язки і передав відповідачеві товар, визначений договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 21.11.2007 р. по 07.11.2008 р.

Зазначені накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками філій відповідача, яким здійснювалася поставка товару, а тому є належним підтвердженням поставки товару та його прийняття відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

Порядок оплати поставленого товару передбачений п. 9.7. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 22.11.2007 р., відповідно до якого відповідач здійснює оплату товару протягом 60 банківських днів з дня отримання товару.

Як свідчать надані позивачем докази, відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 16 000,00 грн.

Згідно з актами звірки взаємних розрахунків заборгованість філій відповідача перед позивачем становить: Хмельницької філії –13 138,24 грн., Тернопільської філії –33 707,70 грн., Сімферопольської філії –67 016,32 грн.

Разом заборгованість відповідача перед позивачем становить 113 862,26 грн.

За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 113 862,26 грн.  

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню у розмірі     9 984,82 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 10.4. договору, яким передбачено, що за прострочку оплати отриманого товару відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

З урахування того, що у період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. згідно з Постановою НБУ № 492 від 29.12.2007 р. діяла облікова ставка 10%, за розрахунком суду розмір пені становить 9 875,92 грн. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 9 875,92 грн.  

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 248,10 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення процентів річних підлягають задоволенню повністю у сумі 1 248,10 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав та не навів підстав для звільнення від обов’язку оплатити поставлений товар.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 124 986,28 грн.  

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код ЄДРПОУ 35073676, п/р 26000060228714 у Філії Кримського РУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 384436, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, код ЄДРПОУ 31482321, п/р 26001001967181 у КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 113 862 (сто тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 26 коп. основного боргу, 9 875  (дев’ять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) гривень 92 коп. пені, 1 248 (одну тисячу двісті сорок вісім) гривень 10 коп. процентів річних, 1 249 (одну тисячу двісті сорок дев’ять) гривень 86 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) гривень 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                             Т.С. Демченко