ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 26/504 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2005р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційно-рекламне агентство “ІРА” до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2005 року ТОВ “Інформаційно-рекламне агентство “ІРА” пред’явило в господарському суді позов до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА” про стягнення 15048,74 грн. страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2006р. (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. (судді Григорович О.М. –головуючий, Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), позов було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення виплаченого відшкодування у порядку регресу.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За приписом п.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інформаційно-рекламне агентство „Іра" (страхувальник), Відкритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Укрсоцтрах" (страховик), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанія „Оранта", та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк" (агент) було укладено договір № В280-006/04/СТ на страхування заставлених засобів наземного транспорту (далі –Договір).
З огляду п. 1.1, предметом Договору є страхування засобів наземного транспорту, що належать страхувальнику, визначених в сертифікатах (додаток № 2 до цього Договору).
Відповідно до сертифікату № 9 автомобіль ЗАЗ-110308, державний номер 015-ВА був застрахований позивачем за договором страхування заставлених засобів земного транспорту № В280-006/04/СТ від 04.02.2004р.
15.05.2004р. позивач уклав з Парасухіним Р.І. угоду оренди легкового автомобіля ЗАЗ-110308, згідно якої автомобіль, який орендується, буде знаходитись у власному користуванні Парасухіна Р.І. з метою ведення підприємницької діяльності, що передбачає пасажирські перевезення та перевезення ручного багажу (п.2.1 угоди).
Згідно з довідкою Відділу Державної автоінспекції УМВС України в Житомирській області від 29.06.04 № 6/1712, 28 травня 2004 року в місті Житомирі на вул. Київській сталася ДТП, водій автомобіля ЗАЗ-110308, державний номер 015-34 ВА, який належить ТОВ „Інформаційно-рекламне агентство Іра", рухаючись в напрямку центра міста не справився з керуванням, здійснив наїзд на залізобетонну опору міського освітлення.
В акті № 1433 атотоварознавчого дослідження, складеному 09.06.2004р. ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза-Стандарт" встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля в результаті ДТП, складає 15 048,74 грн.
На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, але останній відмовив у виплаті, зазначивши, що ДТП не може бути визнана страховим випадком, оскільки водій автомобіля ЗАЗ-110308 знаходився в стані алкогольного сп'яніння. При цьому відповідач послався на довідку Житомирської міської станції швидкої і невідкладної медичної допомоги від 03.06.04 № 253 та п. 3.1 Договору.
Втім, судом було підставно встановлено, що водій автомобіля ЗАЗ-110308, при скоєнні ДТП, не був оглянутий на стан сп'яніння у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства юстиції України від 24.02.1995р. № 114/38/15-36-18
Крім того, згідно довідки Відділу Державної автоінспекції УМВС України в Житомирській області від 29.06.04 №6/1712, водій Парасухін Р.І. знаходився в тверезому стані.
З огляду вищевикладеного, суд, доказам по справі в їх сукупності у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування, правильно встановив дійсні обставини справи і пришов до обґрунтованого висновку про задоволення заявленого позову.
Правильно з таким висновком погодилась і апеляційна інстанція.
Що ж стосується посилань скаржника на необхідність погодження з відповідачем передачу засобів наземного транспорту третій особі, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно заяви про страхування заставленого транспортного засобу (додаток №1 до договору від 04.02.2004р. № В280-006/04/СТ), позивач може допускати осіб до керування засобами наземного транспорту за договором оренди.
Таким чином, позивач міг укласти договір оренди з для експлуатації засобів наземного транспорту.
Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованості ухвалених судових рішень і направлені на переоцінку доказів, які слугували встановленню дійсних обставин справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА” постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2005р.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук