ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-46803/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Огурцова О.П.,
при секретарі – Чудак В.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 частини А 0820 та ОСОБА_3 частини А1880 про стягнення на його користь заборгованості по витратам на відрядження в сумі 205,59 грн., -
В С Т А Н О В И В:
07 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 частини А 0820 про стягнення на його користь заборгованості по витратам на відрядження в сумі 205,59 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2009 провадження у справі було відкрито та призначено попереднє судове засідання на 07.10.2009.
07.10.2009, у зв’язку з неявкою сторін, попереднє судове засідання було відкладено на 18.11.2009.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 підготовче провадження у справі було закінчено, залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_3 частину А1880 та призначено справу до судового розгляду на 14.12.2009.
14.12.2009, у зв’язку з неявкою відповідачів розгляд справи було відкладено на 26.01.2010.
26.01.2010 розгляд справи було відкладено через неявку сторін на 25.02.2010.
В судовому засіданні 25.02.2010, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача, ОСОБА_3 частини А1880, проти адміністративного позову заперечував та надав у судовому засіданні письмові заперечення.
Заслухавши у судовому засіданні позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 09.08.2001 по 18.12.2003 проходив військову службу у військовій частині А0425 м. Кіровограда. З 04.08 по 10.08.2003, відповідно до наказу заступника командира з виховної роботи позивач був направлений на збори заступників командирів з виховної роботи до м. Одеса. Витрати позивача на відрядження склали 205,59 грн., що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи (аркуш 5 справи). Вказані кошти не були компенсовані позивачеві, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.
Згідно з архівною довідкою від 05.08.2008 №6284 (аркуш 14 справи) військова частина А0425 розформована 30.09.2005. З листа військової частини А0304 від 24.06.2009 №350/16/1/775 (аркуш справи 19) вбачається, що правонаступником військової частини А0425 визначено військову частину А0820. Листом від 17.11.2009 №591 (аркуш справи 26) командир військової частини А1880 повідомив суд про те, що правонаступником військової частини А0425 є військова частина А1880, що також підтверджується довідкою військової частини А0820 від 17.11.2009 №237 (аркуш справи 28).
Відповідач, військова частина А1880, у своїх письмових запереченнях проти адміністративного позову не спростував тверджень позивача але наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Позивач, пояснюючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначив, що 22.08.2006 він звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по витратам на відрядження. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 31.08.2006 позовну заяву позивачеві було повернуто, як таку, що не підсудна вказаному суду. З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що справа мала вирішуватися адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
У грудні 2006 року позивач з відповідною позовною заявою звернувся до Печерського районного суду міста Києва. Ухвалою даного суду від 20.12.2006 позовна заява була повернута позивачеві з мотивів непідсудності справи цьому суду, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
У квітні 2007 року позивач знов звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою. Ухвалою від 17.04.2007 позовну заяву було залишено без руху у зв’язку з тим, що в позові відсутнє посилання на докази та не викладено обставини які б підтверджували факт ліквідації військової частини А0425 та які б підтверджували правонаступництво Міністерства оборони України стосовно боргових зобов’язань військової частини А0425. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 28.04.2007 позовну заяву було повернуто позивачеві, у зв’язку з тим, що ним не було усунуто недоліки.
Протягом 2006-2008 років позивач неодноразово звертався до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України та Архіву штабу Південного Оперативного Командування Міністерства оборони України щодо надання довідки про факт розформування військової частини А0425 з зазначенням її правонаступника.
Архівну довідку Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України, у якій позивачеві було повідомлено, що військова частина А0425 розформована 30.09.2005, було надано 05.08.2008. Щодо правонаступника вказана довідка інформації не містила.
Інформацію про правонаступника позивачеві було повідомлено листом військової частини А0304 від 24.06.2009.
Суд не визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду поважними виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача та представника відповідача, позивач дізнався про порушення своїх прав ще у 2003 році, а вперше звернувся до суду з відповідним позовом лише у серпні 2006 року. Пояснюючи причини звернення до суду лише у 2006 році позивач зазначив, що не знав про розформування військової частини А0425 та сподівався на те, що йому буде компенсовано витрати на відрядження.
Суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, а адміністративний позов підлягає залишенню без задоволення в порядку частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 99, 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 частини А 0820 та ОСОБА_3 частини А1880 про стягнення на його користь заборгованості по витратам на відрядження в сумі 205,59 грн. - залишити без задоволення.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2010.
Суддя О.П. Огурцов