ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19 липня 2006 р. | № 15/91-ПД-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державної податкової інспекції у м. Херсоні |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006 р. |
у справі | № 15/91-ПД-05 |
господарського суду | Херсонської області |
за позовом | Державної податкової інспекції у м. Херсоні |
до | 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський холодокомбінат”, 2) Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” |
про | визнання угод недійсними |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2005 р. Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі –Інспекція) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просила визнати недійсними угоди купівлі-продажу промислового обладнання № А-12/4 від 27.07.2003 р., А-12/09 від 22.09.2003 р., № А-12/1 від 21.07.2003 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський холодокомбінат” (далі –Товариство) і Приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” (далі –Підприємство) та застосувати наслідки, встановлені ст. 49 ЦК УРСР.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2005 р. (суддя Клепай З.В), прийнятим у порядку, встановленому нормами ГПК України, позовні вимоги Інспекції задоволено частково: в частині визнання недійсним угод купівлі-продажу промислового обладнання № А-12/4 від 27.07.2003 р., А-12/09 від 22.09.2003 р., № А-12/1 від 21.07.2003 р., укладених між Товариством та Підприємством, позовні вимоги задоволено, а в частині застосування наслідків, встановлених ст. 49 ЦК України, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006 р. (колегія суддів: Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., Хоторной В.М.), прийнятою у порядку, встановленому нормами ГПК України, рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2005 р. залишено без змін.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та прийняте нове рішення. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, Інспекція обґрунтовує тим, що постанова господарського суду апеляційної інстанції, яка оскаржується, прийнята з порушенням ст. 49 ЦК УРСР.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 р. касаційну скаргу Інспекції прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2006 р. о 12:15 у приміщенні Вищого господарського суду України за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімната № 203.
Товариство та Підприємство не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Інспекції не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Інспекції та вивчивши матеріли справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказана касаційна скарга має бути повернута Інспекції без розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої пункту 2 Указу Президента України № 760/96 від 22.08.1996 р. “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі –органи державної податкової служби).
З наведених норм законодавства України випливає, що органи державної податкової служби, у тому числі державні податкові інспекції у містах, відносяться до органів виконавчої влади.
П. 11 частини першої ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Інспекція, подаючи до господарського суду Херсонської області позов до Товариства і Підприємства про визнання недійсними угод купівлі-продажу промислового обладнання № А-12/4 від 27.07.2003 р., А-12/09 від 22.09.2003 р., № А-12/1 від 21.07.2003 р., укладених ними, і вимагаючи при цьому застосування наслідків, встановлених ст. 49 ЦК УРСР, діяла як орган виконавчої влади відповідно до своїх повноважень, виконуючи при цьому покладені на неї функції, на виконання вимог Закону України “Про державну податкову службу України”.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі –адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки однією із сторін у ній є орган виконавчої влади –Інспекція, який здійснював владні управлінські функції на основі законодавства.
Згідно абзаців 1 та 2 частини шостої розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі –у редакції з урахуванням змін, внесених Законом України від 06.10.2005 р. “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства”, які набрали чинності 01.11.2005 р.), до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки дана справа є адміністративною, то у Вищого господарського суду України відсутні повноваження для розгляду касаційної скарги Інспекції, а такий розгляд має здійснювати Вищий адміністративний суд України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 86, 108 Господарського процесуального кодексу України, частиною шостою розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Державній податковій інспекції у м. Херсоні у розгляді Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006 р. у справі № 15/91-ПД-05 господарського суду Херсонської області.
Вказану касаційну скаргу повернути Державній податковій інспекції у м. Херсоні без розгляду.
Справу № 15/91-ПД-05 господарського суду Херсонської області повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало