ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015р.                                                                        Справа№ 914/2608/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Міст ТБ”, м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 обласної державної телерадіокомпанії, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 організації “ОСОБА_3 рух “Народний контроль”, м.Львів

про стягнення 91 350,00 грн. та заборону публічного сповіщення телепередач під назвою “Народний контроль”.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_4 – представник (довіреність №б/н від 20.11.2014р.); ОСОБА_5 – представник (довіреність №б/н від 14.09.2015р.);

від відповідача ОСОБА_6 – представник (довіреність № 681/1/01/01-14 від 15.09.2015р.);

від третьої особи ОСОБА_7 – представник (довіреність №11609/15 від 16.09.2015р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Міст ТБ” подано позов до ОСОБА_2 обласної державної телерадіокомпанії про стягнення 91 350,00 грн. компенсації. Відповідно до заяви позивача про зміну предмета позову до первісної позовної вимоги додано позовну вимогу про заборону публічного сповіщення телепередач під назвою “Народний контроль”.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.08.2015р.

Ухвалою суду від 26.08.2015р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та відкладено розгляд справи на 09.09.2015р.

Ухвалою суду від 09.09.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 організацію “ОСОБА_3 рух “Народний контроль”. Відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та у клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_3 організації “ОСОБА_3 рух “Народний контроль”. Розгляд справи відкладено на 28.09.2015р.

Ухвалою суду від 28.09.2015р. продовжено строк вирішення спору до 15.10.2015р. та відкладено розгляд справи на 13.10.2015р.

Представником позивача подано письмові пояснення (вх.№43624/15 від 12.10.2015р.) в яких викладено позицію з приводу поданого відповідачем клопотання про проведення судової експертизи, щодо обставин визнання відповідачем факту транслювання 09.01.2015р та 15.01.2015р. у своєму ефірі передачі "Народний контроль" та посилання відповідача на ст.48 Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

У судовому засіданні 13.10.2015р. суд, згідно усно заявленого клопотання представника позивача, за участю представників сторін та третьої особи переглянув долучені до матеріалів справи відеозаписи телепередачі під назвою "Гаряча лінія Народного контролю", що транслювалася в ефірі позивача та телепередачі під назвою "Народний контроль", що транслювалася в ефірі відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмета позову, просили стягнути з відповідача 91350,00 грн. та заборонити публічне сповіщення телепередач під назвою “Народний контроль”.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем прав інтелектуальної власності ТзОВ ТРК “Міст ТБ”, на передачу «Гаряча лінія Народного контролю», у зв»язку з чим, посилаючись на ст.ст.1, 15, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст.ст.450, 452, 455 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 91 350,00 грн. компенсації та заборонити ЛОДТРК публічне сповіщення телепередач під назвою «Народний контроль».

Попередньо відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вих.№615/01/01-14 від 13.08.2015р. (вх..№35132/15 від 20.08.2015р.), у якому він заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на те, що телепрограма «Народний контроль», яка транслювалася в ефірі ТРК «Львів» 09.01.2015р., з наступним повтором 15.01.2015р. на підставі договору №1/1 від 01.01.2015р. про розміщення аудіовізуальних матеріалів, укладеного між ОСОБА_2 обласною державною телерадіокомпанією (виконавцем) та громадською організацією «ОСОБА_3 рух народний контроль» (замовником), відповідно до якого виконавець зобов"язується розмістити аудіовізуальний твір в ефірі телеканалу, а виконавець оплатити дані послуги. Згідно із додатком №1 від 02.01.2015р. до договору таким твором є телепрограма «Народний контроль».

Посилаючись на умови п.2.1.4, п.5.1, п.5.2.4., п.5.6. вищевказаного договору, відповідач зазначає, що відповідальність за можливе порушення прав третіх осіб, у зв»язку з виконанням цього договору має нести не виконавець – ЛОДТРК, а замовник – ГО «ОСОБА_3 рух «Народний контроль».

Щодо суми компенсації, яку позивач просить стягнути, відповідач посилаючись на п.42 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов»язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначив, що відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді сплати компенсації настає лише за наявності вини.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане у попередньому судовому засіданні клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи, а саме: комп"ютерно-технічної, телекомунікаційної, проведення якої просив доручити атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (лабораторія фотоскопії) (вул. Смоленська,6, м.Київ, 03057). Для експертного дослідження поставити наступні питання: 1.Чи є запис ефірної трансляції за 09 січня 2015р. на компакт-диску DVD-R, який є в матеріалах справи №914/2608/15, результатом фіксації ефірного мовлення телеканалу ТРК Львів? 2.Чи містять надані для дослідження файли відеозаписів виключно інформацію отриману з ефіру, або до інформації з ефіру яка-небудь інформація була додана чи вилучена? 3. Якими саме технічними засобами зафіксовано інформацію, що міститься на переданому для дослідження компакт-диску для оптичних систем зчитування DVD-R? 4.Чи зазнавала інформація, яка міститься у наданих для дослідження файлах відеозаписів, змін після її первинної фіксації, якщо так, то яких саме?

Представники позивача заперечили проти клопотання відповідача щодо проведення судової експертизи, з підстав викладених у поданих письмових поясненнях (вх.№43624/15 від 12.10.2015р.).

Представник третьої особи подав письмові пояснення (вх.№43712/15 від 13.10.2015р.) щодо обставин справи. У судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, просив відмовити у їх задоволенні. Зокрема зазначив, що позивач всупереч ст.33 ГПК України не надав доказів того, що саме ТзОВ «Міст ТБ» є виробником і власником суміжних прав на телепередачу «Народний контроль». З моменту заснування громадської організації «ОСОБА_3 рух «народний контроль» (29.12.2012р.) основною її діяльністю є створення телепередачі «ОСОБА_3 рух «Народний контроль». Дана телепередача на замовлення ОСОБА_3 організації «ОСОБА_3 рух «Народний контроль» знімається та транслюється на підставі договору про розміщення аудіовізуальних матеріалів ОСОБА_2 обласною телерадіокомпанією.

Як зазначив представник третьої особи, право на телепередачу підтверджується ОСОБА_8 на сценарій телепрограми «ОСОБА_3 рух «Народний контроль», де як автора телепрограми зазначено ОСОБА_9, який зокрема є засновником громадської організації «ОСОБА_3 рух «Народний контроль», а також патентом на промисловий зразок №29435 Логотип громадської організації «ОСОБА_3 рух народний контроль». Знімали та монтували телепередачу активісти громадської організації «ОСОБА_3 рух народний контроль», які не працюють та не працювали на телеканалі позивача, з огляду на що позивач ніяким чином не є власником суміжних прав на телепередачу «Народний контроль».

Крім того, представник третьої особи заперечив проти клопотання про призначення судової експертизи, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне:

В обгрунтування необхідності призначення судової експертизи відповідач посилається на те, що серед доказів, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги є копія диску з відеозаписом передачі під назвою «Народний контроль» що транслювалась в ефірі ОСОБА_2 ОДТРК. Із вказаного диску телепередачі незрозуміло звідки позивач отримав це відео, оскільки вказаний диск відповідачем не надавався. Враховуючи, що відповідно до ст.48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їх змісту, а перший лист з вимогою призупинити показ телепередачі надійшов від позивача лише 24.02.2015р., відтак, на думку відповідача, позивач свідомо та умисно залишив відповідача без засобів захисту, оскільки не маючи скарг щодо програми протягом двох тижнів, що минули, дана телепередача була видалена.

Як зазначає відповідач, призначення судової експертизи у справі дасть можливість зрозуміти та ідентифікувати відео надане позивачем та визначити чи те ж саме транслювалось в ефірі телеканалу ТРК «Львів».

Згідно п.1 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи”).

Наведені відповідачем підстави для проведення судової експертизи є необгрунтовані належним чином, відповіді на запропоновані відповідачем питання поставлені на вирішення судової експертизи не встановлять тих фактичних даних, що входять до предмета доказування. Із наявних у справі матеріалів та фактичних обставин спірних правовідносин не вбачається необхідності у призначенні судової експертизи. Відтак у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне:

ТзОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» є телерадіоорганізацією згідно законодавства України, має ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на право мовлення НР №00405-м від 23.06.2004р., НР №00404-м від 18.05.2005р., НР.№00403-м від 05.04.2012р. і мовить під логотипом «ZIK».

ОСОБА_2 обласна державна телерадіокомпанія є телерадіоорганізацією згідно законодавства України, має ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на право мовлення НР №09790-м від 09.04.2003р., НР №0087-п від 27.02.2004р., НР № 1395-м від 09.04.2005р. і мовить під логотипом «ТРК Львів».

Як стверджує позивач, в ефірі телеканалу «ТРК Львів» 09.01.2015р. та 15.01.2015р. транслювалась передача «Гаряча лінія Народного контролю», в підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи ефірну довідку ОСОБА_2 ОДТРК.

Телепередача «Гаряча лінія Народного контролю», як зазначає позивач, виготовлена ТзОВ ТРК «Міст ТБ», що зазначено в її заключних титрах. З 31.12.2014р. ця передача транслюється в ефірі ТзОВ ТРК «Міст ТБ» під назвою "Гаряча лінія Народного контролю", і вперше транслювалась в ефірі телеканалу «ZIK» о 21:29. Ця ж передача транслювалась в ефірі «ТРК Львів» 09.01.2015р. та 15.01.2015р. без будь-яких змін і відрізнялась лише логотипом мовника.

Позивач зазначає, що ТзОВ ТРК «Міст ТБ», як виробник і єдиний власник передачі «Гаряча лінія Народного контролю» від 31.12.2014р., не надавало дозволу на будь-яке використання вказаної передачі ОСОБА_2 ОДТРК, відтак вважає використання цієї передачі грубим порушенням своїх законних прав та інтересів, зокрема права інтелектуальної власності, суміжних прав.

Відтак, посилаючись на ст.ст.1, 15, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст.ст.450, 452, 455 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 91 350,00 грн. компенсації та заборонити ОСОБА_2 ЛОДТРК публічне сповіщення телепередач під назвою «Народний контроль».

При прийняття рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особисті немайнові права майнові права авторів та їх правонаступників, пов"язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права охороняє Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Частиною1 ст.432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 цього кодексу.

Відповідно до ст.ст.16, 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об"єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права та суміжних прав.

Відповідно до ч.1 ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать передачі (програми) організацій мовлення.

Згідно п. г). ч.1 ст.449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є програми (передачі) організацій мовлення.

Згідно ст.451 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: 1) право на використання об'єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору є зокрема його публічне сповіщення.

Організація ефірного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників (ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Організації мовлення можуть бути суб"єктами авторського права і суміжних прав на передачі (програми) мовлення на підставі ст.429 ЦК України (права інтелектуальної власності на об"єкт, створений у зв»язку з виконанням трудового договору), ст.430 ЦК України (права інтелектуальної власності на об"єкт створений на замовлення).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» - передача (телерадіопередача) – змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Програма (телерадіопрограма) – поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Передачі (програми) мовлення, як процес здійснення мовлення (поширення сигналу за допомогою технічних засобів зв"язку) належать до об»єктів суміжних прав, а передачі (програми) мовлення, що є результатом інтелектуальної творчої діяльності (аудіовізуальні твори, літературні, музичні, наукові твори) – до об"єктів авторського права.

Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення (ст.451 ЦК України). Під здійсненням, відповідно до п.1 ч.1 ст.455 ЦК України, мається на увазі трансляція, ретрансляція передачі (програми) організації мовлення.

Телепередача «Народний контроль» транслюється відповідачем на підставі укладеного з третьою особою договору на розміщення аудіовізуальних матеріалів від 01.01.2015р.

Так, згідно договору №1/1 про розміщення аудіовізуальних матеріалів (далі по тексту – договір), укладеного між ОСОБА_2 обласною державною телерадіокомпанією Державного комітету телебачення і радіомовлення України (виконавець) та громадською організацією «ОСОБА_3 рух «Народний контроль» (замовник) згідно якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги з розміщення твору, (далі - послуги) в ефірі телеканалу ОСОБА_2 обласної державної телерадіокомпанії – ЛОДТРК.

Визначення аудіовізуальний твір наведено у Законі України "Про авторське право та суміжні права", зокрема у ст.1 якого вказано, що аудіовізуальний твір – це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Згідно п.2.1.4 договору замовник зобов"язується нести відповідальність за зміст та форму твору щодо відповідності її нормам чинного законодавства України, включаючи норми законодавства про авторське право, захисту гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи. У зв"язку з цим замовник бере на себе повну відповідальність, в тому числі майнову, за порушення законодавства.

Відповідно до п.5.1 договору, кожна із сторін гарантує, що внаслідок підписання даного договору не порушуються вимоги чинного законодавства України та права будь-яких третіх осіб. Замовник гарантує, що він є власником особистих немайнових та виключних майнових прав на твір, а також те, що виключні майнові права, що передаються за цим договором не порушують прав третіх осіб.

Відповідно до п.5.2.4. договору замовник у повному обсязі наділений всіма необхідними та передбаченими законом правами та повноваженнями для укладення та виконання даного договору, а створений твір не буде обтяжений перед третіми особами якимись правами чи обтяженнями.

У п.5.6. договору передбачено, що сторони гарантують, що надані ними одна одній відеоматеріали, що в подальшому були використані у передачі, не призведуть до виникнення обов"язків іншої сторони здійснювати будь-які платежі на користь третіх осіб, в тому числі штрафів, компенсацій і т.п. у зв"язку з використанням таких відеоматеріалів.

У підписаному між відповідачем та третьою особою 02.01.2015р. додатку №1 до договору (п.1), сторони договору передбачили умови розміщення аудіовізуальних матеріалів в ефірі "ТРК Львів" та вартість послуг. Назва послуг – розміщення в телеефірі аудіовізуальних матеріалів; період та час розміщення: будні дні, один оригінальний показ, один повтор; види аудіовізуальних матеріалів, хронометраж: телепрограма "Нароний контроль", 11 хв.; плановий обсяг надання послуг за період: розміщень за період – 1 місяць, загальний хронометраж – 22 хв.; вартість послуг за період – 4 166,67 грн., ПДВ – 833,33 грн., всього до сплати 5000,00 грн.

Згідно виставленого третьою особою рахунку №27 від 02.02.2015р. відповідач оплатив вартість послуг в сумі 5000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку від 03.02.2015р.

18.02.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом вих.№18/1-02/15, який отримано останнім нарочно та зарестровано 18.02.2015р. за вх.№160/01/01-15-Ф про надання інформації про наявність правової підстави та підтверджуючих документів для розміщення в ефірі ОСОБА_2 ОДТРК (ТРК "Львів) передачі під назвою "Народний контроль".

Відповідач листом від 19.02.2015р. вих.№147/01/01-14 повідомив позивача про наявність укладеного між ЛОДТРК та ГО "ОСОБА_3 рух "Народний контроль" договору №1/1 про розміщення аудіовізуальних матеріалів від 01.01.2015р. на підставі якого було розміщено в ефірі телепрограму "Народний контроль" оригінальний показ 09.01.2015р. та повтор 15.01.2015р.

На вищевказану відповідь позивач, листом від 24.02.2015р. за вих.№24/1-02/15в повідомив відповідача про те, що ТзОВ – Телерадіокомпанія "Міст ТБ", як телевізійний мовник є єдиним володільцем всіх прав інтелектуальної власності на передачу "Народний контроль" та інші об"єкти інтелектуальної власності, що пов"язані з даною передачею. Крім того, позивач зазначив, що ТзОВ ТРК "Міст ТБ" не уповноважувало ГО "ОСОБА_3 рух "Народний контроль" на використання належних ТзОВ ТРК "Міст ТБ" об"єктів інтелектуальної власності.

На вищевказаний лист позивача, відповідач листом від 25.02.2015р. вих.№175/01/01-14 з метою уникнення можливих непорозумінь та якнайшвидшого врегулювання даної ситуації просив позивача надати документи, які підтверджують законне володіння ТзОВ ТРК "Міст ТБ" правами інтелектуальної власності на телепрограму "Народний контроль".

Крім того, відповідач 25.02.2015р. звернувся до третьої особи з листом вих.№176/01/01-14 про надання ОСОБА_2 ОДТРК документів, які підтверджують законне володіння правами інтелектуальної власності на телепрограму "Народний контроль", а також просив вжити усі можливі заходи юридичного характеру врегулювання ситуації, що склалася.

Отримавши вищевказаний лист відповідача ГО "ОСОБА_3 рух "Народний контроль" звернувся до позивача із листом від 02.03.2015р. вих.№01 в якому просив повідомити письмово володільцем яких саме об"єктів інтелектуальної власності, пов"язаних з передачею "Народний контроль" є ТзОВ ТРК "Міст ТБ" і якими документами це підтверджується.

Однак, позивач на прохання відповідача та третьої особи не надав належних доказів наявності у нього права інтелектуальної власності на телепрограму "Народний контроль", яка виходила в ефірі ОДТРК.

В підтвердження права на телепередачі «ОСОБА_3 рух «Народний контроль» третя особа надала відповідачу ОСОБА_8 про реєстрацію авторського права на твір, а саме на сценарій телепередачі №58886 від 05.03.2015р. видане Держаною службою інтелектуальної власності України, де як автора вказано ОСОБА_9, а також патент на промисловий зразок №29435 від 12.05.2015р. логотип ГО «ОСОБА_3 рух «Народний контроль».

Відповідач проводив трансляцію у своєму ефірі передачі «Гаряча лінія Народного контролю» на підставі укладеного з ГО "ОСОБА_3 рух "Народний контроль" договору №1/1 про розміщення аудіовізуальних матеріалів від 01.01.2015р. який не оспорений у судовому порядку та не визнаний недійсним, відтак діє презумпція правочину визначена ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.452 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.37 Закону України «Про авторське право та суміжні права» первинними суб"єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення.

За приписами п. «а» ч.1 ст.41 Закону України «Про авторське право та суміжні права» до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трасляції і ретрансляції.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне сповіщення творів.

Посилаючись на те, що телепередача «Народний контроль» виготовлена ТзОВ ТРК «Міст ТБ», який є її єдиним власником і виробником та вперше транслювалась 31.12.2014р. в ефірі телеканалу «ZIK», позивач всупереч положенням ст.33 ГПК України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного, зіслався лише на положення ч.3 ст.451 ЦК України про те, що право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Не подано позивачем також доказів того, хто є автором телепередачі «Народний контроль», яким чином вона була створена (на замовлення третьої особи, чи з власної ініціативи), чи перебували особи, які її створювали у трудових відносинах з позивачем.

Згідно з п. "г" ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

У п.42 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010р. №5 вказано, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону N 3792-XII суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При визначенні суми компенсації позивач посилається на загальні засади цивільного законодавства – справедливість, добросовісність, розумність та судову практику в Україні шляхом встановлення такої компенсації на рівні 20 мінімальних заробітних плат за одноразове публічне сповіщення на телебаченні музичного відео-кліпу, тривалістю близько 3 хвилин. При цьому також посилається на кількість щоденної аудиторії позивача, яка за його підрахунками складає один мільйон мешканців м.Львова та Львівської області.

Як роз’яснено Вищим господарським судом України у п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов»язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012р. №12 із змінами та доповненнями, відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.

Слід зазначити, що з огляду на приписи ст.33 ГПК України щодо обов"язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про доведення обставини, що мають значення для справи про захист авторських чи суміжних прав, позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжного права, а також використання об"єктів даних прав відповідачем.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб"єкта авторського права та/або суміжних прав. Однак, враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем суміжних прав позивача внаслідок виходу в ефірі телеканалу «ТРК Львів» 09.01.2015р. та 15.01.2015р. передачі «Гаряча лінія Народного контролю», відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації, передбаченої підпунктом «г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 91 350,00 грн. компенсації та заборону публічного сповіщення телепередач під назвою "Народний конроль" до задоволення не підлягає.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач, всупереч вищевказаній ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 19.10.2015р.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.