ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 28/69 | 30.04.09 |
за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Акадіс.”, м. Київ
про стягнення 19 267,60 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Шило С.М. за дов. №12 від 12.01.2009
від відповідача: не з‘явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Акадіс” про стягнення 19 267,60 грн., в тому числі 15 000,00 грн. суми основного боргу, 2424,89 грн. пені, 1453,16 грн. інфляційних нарахувань та 389,55 грн. 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов’язань за Договором №519 від 21.02.2008 року щодо повної оплати вартості поставленого товару. Також за порушення виконання умов договору позивач, з посиланням на п.8.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2424,89 грн., а також 3% річних в розмірі 389,55 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1453,16 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.03.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року продовжено строк вирішення спору.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ :
21.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»(далі за текстом –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Акадіс»(далі за текстом – відповідач) було укладено договір №519, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався виготовити замовлений товар та по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач зобов’язувався своєчасно прийняти товар та здійснювати оплату.
Відповідно до п.2.1 договору, кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, марками, типами визначаються у заявках відповідача, рахунках –фактурах позивача та накладних (товарно –транспортних, фактичних або видаткових).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що ціна товару, що входить у партію поставки, вказується позивачем у рахунку –фактурі і вважається погодженою відповідачем, в разі прийняття товару. П.п 7.4 та 7.5 визначено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків –фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару. Відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 договору.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується накладними №90288 від 01.05.2008 року на суму 2243,52 грн., №459177 від 01.05.2008 року на суму 14038,74 грн., №458748 від 25.04.2008 року на суму 3302,28 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 954475 від 05.05.2008 року, № 954453 від 01.04.2008 року.
Поставка товару підтверджується товарно –транспортною накладною №261431 від 02.05.2008 року, підписаною представником відповідача.
01.05.2008 року та 02.05.2008 року позивачем було виписано відповідачу рахунки –фактури №90288 та №459177.
Позивачем наданий акт узгодження, підписаний сторонами, відповідно до якого станом на 31.05.2008 року відповідач має заборгованість за рахунками –фактурами №90288 та №459177 в розмірі 16282,26 грн. При цьому сальдо на початок місяця становить 8966,10 грн., в результаті чого заборгованість відповідача становить 25248,36 грн.
В подальшому відповідач частково виконав свої зобов”язання щодо оплати поставленого товару, сплативши 10248,36 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 09.09.2008 року.
Таким чином, станом на 09.09.2008 року заборгованість відповідача зменшилась до 15 000,00 грн.
28.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №54, де зазначав про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 15 000,00 грн. та просивь підписати акт звірки взаєморозрахунків та сплатити заборгованість до 04.11.2008 року.
Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованості не погасив.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено вище, пп 7.4 та 7.5 Договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків –фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару. Відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 договору.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язаний був оплатити поставлену продукцію в строк до 07.05.2008 року згідно рахунку –фактури №90288 та до 06.05.2008 року, згідно рахунку –фактури №459177 та накладної №459177 від 01.05.2008 року, тобто протягом 5 днів з моменту фактичної поставки товару.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, проте у зв’язку з невірним розрахунком позивача за уточненим розрахунком суду, а саме підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 118,35 грн., а 3% річних в розмірі 361,64 грн.
Сума, грн. | Період заборгованості | Кількість днів | Розмір річних, % | Сума, грн. |
23 004,84 | 06.05.2008 –07.05.2008 | 1 | 3 | 1,89 |
25 248,36 | 07.05.2008 –09.09.2008 | 125 | 3 | 258,65 |
15 000 | 10.09.2008 –30.11.2008 | 82 | 3 | 101,1 |
Сума, грн. | Період заборгованості | Кількість днів | Індекс інфляції, % | Сума, грн. |
23 004,84 | 06.05.2008 –07.05.2008 | 1 | 101,3% | 9,65 |
25 248,36 | 07.05.2008 –09.09.2008 | 125 | 101,3*100,8*99,5*99,9*101,1 | 454,55 |
15 000 | 10.09.2008 –30.11.2008 | 82 | 101,1*101,7*101,5 | 654,15 |
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.
Пунктом 8.2 договору передбачено за порушення строків оплати стягнення пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.
Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", підлягають задоволенню, однак за уточненим розрахунком суду в розмірі 2 418,23 грн. (в 2008 році 366 календарних днів).
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акадіс»(03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, 04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 18, р/р 26002049563001 в філії АКБ “Імексбанк” у м. Києві, МФО 300766, код ЄДРПОУ 34761320) на користь відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, р/р 26003020135501 в АКБ “Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 05523398) 15 000,00 грн. (п’ятнадцять тисяч гривень) основного боргу, 2 418,23 грн. (дві тисячі чотириста вісімнадцять гривень двадцять три копійки) пені, 361,64 грн. (триста шістдесят одну гривню шістдесят чотири копійки) відсотків річних, 1 118,35 грн. (одну тисячу сто вісімнадцять гривень тридцять п‘ять копійок) інфляційних нарахувань, а також 188,98 грн. ( сто вісімдесят вісім гривень дев‘яносто вісім копійок) –державне мито та 115,74 грн. (сто п‘ятнадцять гривень сімдесят чотири копійки) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.05.2009