ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.05.09р. | Справа № 9/132-09 |
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України", м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачаннюта газифікації
"Дніпропетровськгаз", м.Дніпропетровськ
про стягнення 14 379 084 грн. 63 коп.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання- Фуркаленко І.Л.
Представники:
Від позивача – Овчарук О.О. - гол. ю/к, довіреність № 164/10 від 26.12.08р.
Від відповідача – Бойко О.П. - нач. юр. відділу, довіреність № 1 від 05.01.09р.
СУТЬ СПОРУ:
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась у квітні 2009 року із позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 14379084 грн. 63 коп. заборгованості, в тому числі: 9331693 грн. 25 коп. основного боргу за поставлений природний газ протягом квітня –грудня 2008 року, 2 020 994 грн. 28 коп. пені, 2655627 грн. 60 коп. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 370769 грн. 50 коп. три відсотки річних. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором на постачання природного газу №06/08-264 від 25.03.08р. із додатковими угодами до нього №1 від 08.05.08р., №2 від 09.06.08р., №3 від 29.08.08р., №4 від 26.11.08р.
Відповідач позов не визнає. Вказує, що по даним бухгалтерії ВАТ "Дніпропетровськгаз" сума основного боргу станом на 01.04.09р. складала 9238224,44 грн., оскільки 27.03.09р. позивач направив на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних позовних вимог на суму 93468,81 грн. нараховану позивачем пеню не визнає з посиланням на порушення господарським судом Дніпропетровської області справи № Б24/235/05 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зазначає також про невірний розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних без урахування суми 93468,81 грн., яка була зарахована позивачу 27.03.09р.
У поясненнях від 13.05.09р. Відповідач надав контррозрахунок штрафних санкцій, за даними якого розмір збитків від інфляції складає 2088149,30 грн. (із різницею у розрахунках із позивачем у 567478,30 грн.), а три проценти річних –370731,11 грн. (із різницею у 38,39 грн.).
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.05.09р. до 21.05.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
Між Позивачем - Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (“постачальник”) та Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (“покупець”) був укладений договір на постачання природного газу №06/08-264 від 25.03.08р., згідно з умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в 2008 році природний газ, для нормованих втрат, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
В подальшому до вказаного договору сторони уклали низку додаткових угод №1 від 08.05.08р., №2 від 09.06.08р., №3 від 29.08.08р., №4 від 26.11.08р.
Відповідно до пп. 3.3, 3.4 вищевказаного договору, приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі газу, в яких зазначається обсяг фактично переданого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Протягом періоду з квітня 2008 року по грудень 2008 року Позивач поставив Відповідачу 49862,202 тис. м куб. природного газу на загальну суму 74381045 грн. 27 коп., що підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, які є в матеріалах справи.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 договору, розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем до 10 числа, наступного за місяцем поставки.
Згідно розрахунку Позивача, Відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого природного газу виконав частково на загальну суму 65049352 грн. 02 коп., внаслідок чого його заборгованість станом на 01.03.09р. складає 9331693 грн. 25 коп. основного боргу.
Заявою вих. № 31/15-2833 від 27.03.01р. сторони здійснили зарахування зустрічних позовних вимог на суму 93468,81 грн., внаслідок чого зобов’язання Відповідача перед Позивачем в цій частині є припиненими.
Таким чином, заборгованість Відповідача становить 9238224 грн. 44 коп. основного боргу станом на 01.05.09р., що підтверджується уточненим розрахунком Позивача та не заперечується Відповідачем.
Пунктом 6.1 договору №06/08-264 від 25.03.08р. сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством України.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 6.2. договору, якими встановлено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. При цьому сторони у пп. 6.4, 9.5 договору передбачили нарахування пені протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом, а строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки становить 3 роки.
Згідно уточненого розрахунку Позивача, розмір пені, нарахованої Відповідачу, становить 2014544 грн. 86 коп. за період з 01.10.08р. по 01.04.09р.
На підставі положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу 2655627 грн. 60 коп. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2008 року по лютий 2009 року, 370731 грн. 18 коп. –три проценти річних за період з 11.05.08р. по 01.04.09р.
На час розгляду справи Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості суду не надав.
14.10.05р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б24/235/05 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На цей час провадження у справі № Б24/235/05, яка знаходилась на стадії підготовчого засідання, зупинено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.09р.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед Позивачем, чим порушив умови укладеного із Позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9238224 грн. 44 коп. основного боргу, 2014544 грн. 86 коп. пені, 2088149 грн. 30 коп. збитків від інфляції за період з травня 2008 року по березень 2009 року (згідно контррозрахунку Відповідача), 370731 грн. 11 коп. трьох процентів річних за період з 11.05.08р. по 01.04.09р. (згідно контррозрахунку Відповідача) –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Частина позовних вимог про стягнення суми 93468 грн. 81 коп. основного боргу є необґрунтованими у зв’язку із добровільним виконанням Відповідачем цих своїх грошових зобов'язань, які слід вважати припиненими за правилами ст. 202 Господарського кодексу України, до 01.04.09р. - дати пред’явлення позову до суду, тому задоволенню не підлягає за безпідставністю.
Решта позовних вимог Позивача про стягнення суми 229982,08 грн. збитків від інфляції та 18047,64 грн. трьох процентів річних не підтверджена обґрунтованими розрахунками, оскільки у відповідності до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляцій при розгляді судових справ" № 62-97р від 04.03.1997 року, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а за місяць в середньому, а тому в цій частині слід відмовити.
Щодо доводів Відповідача про неправомірність нарахування Позивачем пені, то вони відхиляються судом з наступних підстав.
Як вбачається із наданих Відповідачем до матеріалів даної справи доказів, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів введене одночасно із порушенням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.05р. провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство ВАТ "Дніпропетровськгаз", а грошові зобов'язання, що є предметом спору у даній справі виникли між сторонами протягом квітня-грудня 2008 року, тобто є поточними зобов'язаннями Відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 вказаного Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати, податків та зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 цього Закону.
Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.
З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.
Правова позиція з цього питання викладена Верховним судом України у постанові від 15.04.08р. у справі за позовом ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до СПДІ про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, з якої вбачається, що системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” суму 9238224 грн. 44 коп. основного боргу, 2014544 грн. 86 коп. пені, 2088149 грн. 30 коп. збитків від інфляції, 370731 грн. 11 коп. три проценти річних, 24314 грн. 25 коп. витрат на держмито, 112 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя | І.М. Подобєд |
Рішення підписано 26.05.09р.
|
|
|