ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 5/432 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року у справі № 5/432 за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, за участю третьої особи –закритого акціонерного товариства “Головне підприємство теплових мереж”, про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз” звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, заборгованості за несплаченими векселями та витрати, пов’язані з протестом векселя на загальну суму 12602568,85 грн., посилаючись на незаконну відмову відповідача погасити вказану заборгованість та положення Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі” від 6 липня 1999 року.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року до участі у справі в якості третьої особи залучено закрите акціонерне товариство “Головне підприємство теплових мереж”.
6 грудня 2005 року відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому просив суд визнати мирову угоду у справі № 1/4/517 від 4 грудня 2002 року, укладену між сторонами, а також акт приймання-передачі векселів від 4 грудня 2002 року, як невід’ємну частину угоди, недійсними, вказуючи на те, що мирова угода підписана неуповноваженою особою.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року, первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 4321550,55 грн. та 23442 грн. відсотків за простим векселем № 6931339913134 від 30 вересня 2002 року і 12964 грн. витрат, пов’язаних з протестом векселя.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 5040845,74 грн. заборгованості за простим векселем № 6931339913132 від 30 вересня 2002 року.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при їх прийнятті.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2002 року задоволено позов дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” у справі № 1/4/517 про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” 12566161,92 грн. заборгованості за поставлений газ за договором № 71 від 31 грудня 1996 року.
На стадії виконання судового рішення, 4 грудня 2002 року, сторони уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 19 грудня 2002 року, за умовами якої відповідач погасив заборгованість перед позивачем в сумі 12566161,92 грн. простими векселями №№ 6931339913132 і 6931339913134 номінальною вартістю відповідно 8244611,37 грн. та 4321550,55 грн., емітованих 30 вересня 2002 року закритим акціонерним товариством “Головне підприємство теплових мереж” на користь відповідача зі строком платежу відповідно 30 вересня 2010 року і 30 вересня 2005 року, які передані позивачу згідно акту прийому-передачі векселів від 4 грудня 2002 року за бланковим індосаментом.
Встановивши, що платежу за даними векселями не здійснено, емітента простих векселів постановою господарського суду Запорізької області від 20 січня 2003 року визнано банкрутом, попередні судові інстанції, з урахуванням здійсненого протесту векселя № 6931339913134 про його несплату, відповідно до вимог ст.ст. 43, 44, 53, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, дійшли до правильного висновку про наявність у позивача права на пред’явлення до відповідача вимоги по стягнення з відповідача суми та відсотків за вказаними векселями, а також витрат, пов’язаних з протестом векселя.
При цьому, виходячи з того, що позивачем використано право регресу до настання строку платежу за векселем № 6931339913132, попередні судові інстанції, відповідно до вимог ст. 48 Уніфікованого Закону, дійшли підставного висновку про утримання з вексельної суми облікових відсотків, які обчислені за офіційною обліковою ставкою Національного банку України за період з дня подання позову до дня настання строку платежу.
Вказані висновки суду відповідають встановленим судом обставинам справи, ґрунтуються на нормах матеріального права і в касаційній скарзі не оскаржуються.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними мирової угоди по справі № 1/4/517 від 4 грудня 2002 року, укладеної між сторонами, а також акту прийому-передачі векселів від 4 грудня 2002 року, як невід’ємної частини угоди, та залишаючи рішення в даній частині без змін, попередні судові інстанції виходили з того, що на стадії виконання судового рішення у справі № 1/4/517 сторони скористались своїм правом на укладення мирової угоди. При її затвердженні ухвалою господарського суду Запорізької області від 19 грудня 2002 року суд не встановив, що мирова угода суперечить діючому законодавству та порушує чиї-небудь інтереси.
Обставин, за яких спірна угода може бути визнана недійсною у відповідності з нормами матеріального права, попередніми судовими інстанціями не встановлено.
За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є правильним, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року у справі № 5/432 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.