ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" травня 2009 р. Справа № 35/69-09
вх. № 1915/5-35
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 20.03.2009р. відповідача - не з`явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 2184000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Фізична особа – підприємець ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (Фізична особа - підприємець ОСОБА_3) 2184000,00 грн. основного боргу, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між сторонами було укладено договори купівлі - продажу №20/02 від 20.02.2008р., договори поставки №27/02-4 від 27.02.2008р. та №11/03-5 від 11.03.2008р., відповідно до п.1.1. яких продавець – відповідач зобов`язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець – позивач прийняти та оплатити дизельне паливо на загальну суму 2184000,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.2.1. Договору купівлі – продажу №20/02 від 20.02.2008р. строк поставки встановлений сторонами впродовж дії договору. Згідно п.4.1 даного договору строк дії договору з 20.02.2008р. по 31.12.2008р.
Окрім того, за договором поставки №27/02-4 від 27.02.2008р. та №11/03-5 від 11.03.2008р. строк поставки встановлений впродовж року, а саме до 27.02.2009р. та 11.03.2009р.
Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу 312000,00 грн. платні за дизельне паливо згідно договору №20/02 від 20.02.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №89 від 20.02.2008р. 312000,00 грн. за дизельне паливо згідно договору №27/02 від 27.02.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №98 від 27.02.2008р., 624000,00 грн. платні за дизельне паливо згідно договору №11/03-5 від 11.03.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №120 від 11.03.2008р., 624000,00 грн. платні за дизельне паливо згідно договору №11/03-5 від 11.03.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №159 від 25.03.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, тобто до 31.12.2008р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за даним договором не виконав, дизельне паливо не поставив.
Відповідно до ст.570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно ч.1 ст.571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ч.1 ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
В порушення договірних умов, відповідач свої зобов’язання по поставці товару виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 2184000,00 грн, що підтверджується матерілами справи, наданими доказами, а саме платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків, проведеного між сторонами.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодекса України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодекса України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодекса України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними і документально доведеними, з урахуванням чого позов підлягає задоволенню повністю. Витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача.
Керуючись ст.44,49,82-85 ГПК України, суд:
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи – підприємцяМокляк ОСОБА_4 (61000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 ХОУ ВАТ ХОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (61071, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_4 в ХОД АППБ „Аваль”, м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 2184000,00 грн. основного боргу, 21184,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Суддя
Рішення підписано 12.05.2009р.