ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 40/740 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелматік” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у справі № 40/740 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелматік” до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “С.Е.Р.” ”Соціальні і економічні дослідження ” про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 49 803, 60 грн., посилаючись на те, що у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання за договором №04042001 від 20.04.2004 року з виконання робіт у нього втратився інтерес до результату цих робіт.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що прийняті судові рішення не відповідають вимогам закону, і тому просить їх скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені рішення прийняті судом у відповідності до норм чинного законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Доповідач-Вовк І.В.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №04042001, за умовами якого відповідач зобов’язався провести для позивача маркетингове дослідження відповідно до додатку №1 до договору, а позивач -здійснити його оплату.
Згідно з п. 2.1.1. договору відповідач зобов’язався провести маркетингове дослідження в строк до 02.06.2004 року і надати інформацію у відповідності з структурою додатку №1 до договору.
П.3.1. договору сторони визначили, що загальна вартість робіт складає 49 803. 60 грн. в тому числі НДС-8 300,60 грн.
За п.п. 3.2. та 3.3. договору позивач зобов’язується здійснити попередню оплату робіт в розмірі 24 901, 80 грн., в тому числі НДС- 4 150,30 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Протягом п’яти днів після отримання маркетингового дослідження позивач зобов’язується здійснити остаточну оплату в розмірі 24 901, 80 грн. в тому числі НДС- 4 150,30 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.
П. 4.3. договору передбачено, що закінчення робіт по договору оформляється двостороннім актом здачі- приймання робіт.
Договір втрачає силу після повного виконання сторонами всіх зобов’язань (п. 6.6. договору).
Додатковою угодою №1 від 01.06.2004 року до зазначеного договору сторони визначили, що строк виконання договору продовжується до 01.09.2004 року, і що позивач зобов’язується до закінчення дії договору перерахувати залишок визначеної договором суми в розмірі 24 901, 80 грн.
Згідно додатку №1 до договору передбачено три етапи дослідження : статистичні методи, глибинне інтерв’ю, кількісний метод.
Відповідно до п.4.4. договору при відмові від підписання акту прийому-передачі робіт замовник зобов’язується на протязі 5 робочих днів після отримання маркетингового дослідження надати виконавцю документовані претензії. Якщо в зазначений строк замовником не були надані такі претензії, робота вважається виконаною.
На підставі зазначеного договору позивач сплатив відповідачу договірну вартість у розмірі 49 803, 60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 23.04.2004 року на виконання умов договору здійснив відповідачу попередню оплату в сумі 24 901, 80 грн. та 22.07.2004 року оплатив за виконані роботи 24 901, 80 грн., і документовані претензії при відмові від підписання акту прийому-передачі робіт передбачені п.4.4. договору до відповідача не заявлялись.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем не доведено обставин, які підтверджують заявлені вимоги, та не наведено правових підстав цих вимог, і це грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог й обґрунтовано відмовив у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелматік” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року –без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук