ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел: 278-43-43
У Х В А Л А
15 грудня 2010 року № 2а-15025/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Рубенян Г.А.
розглянувши заяву позивача в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України Прокуратури міста Києва Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Міністерства оборони України
про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн. та відшкодування моральної шкоди з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі по тексту – відповідач - 1), Прокуратури міста Києва (далі по тексту – відповідач - 2), Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (далі по тексту – відповідач - 3), Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач - 4) в якій просить суд:
1. Зобов'язати ухвалою суду Прокуратуру міста Києва представляти інтереси Позивача в адміністративному суді.
2. Зобов'язати прокурора міста Києва зреагувати у стислий термін на порушення законності стосовно: незаконного збільшення пенсії деяким особам «силових»структур, неврахування у розмір пенсії Позивача премії - відмови ПФУ від перерахунку пенсії Позивача. Порушити, після перевірки, кримінальну справу щодо незаконного збільшення пенсій деяким особам «силових»структур та повідомити про результати перевірки.
3. Зобов'язати Голову правління Пенсійного фонду України у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду провести розслідування з приводу протиправності наданих відповідей на звернення від 05.07.2007, 19.07.2007, 14.06.2007 та повідомити про результати прийнятого рішення.
Крім того, Позивач просить суд: представити посадові обов'язки панів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348; письмово вибачитись за надані протиправні відповіді; виконувати обов'язкові чинні нормативно-правові акти.
4. Зобов'язати начальника Головного управління ПФУ у місті Києві у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду провести розслідування з приводу протиправності відповідей на звернення від 16.07.2007 та 24.08.2007.
Крім того, Позивач просить суд: представити посадові обов'язки панів ОСОБА_4, ОСОБА_5, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «Журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348; повернути у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду додатки з заяви від 14.06.2007,16.07.2006; письмово вибачитись за надані протиправні відповіді; виконувати обов’язкові чинні нормативно-правові акти.
5. Зобов'язати Міністра оборони України прийняти з моменту вступу у законну силу рішення суду відповідний нормативно-правовий акт щодо незаконного збільшення розміру пенсій їх перерахунку (починаючи з 10.1996 року) та письмово повідомити про видання Міністерством оборони України такого акту. Припинити незаконні виплати особам, які зараз проходять дійсну військову службу та письмово повідомити.
6. Зобов'язати Голову комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони виконати вимоги ст.ст. 4, 17, 24, 33, 50, 57 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та ст.ст. 1, 6, 7, 15, 17, 25 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо незаконного збільшення пенсій окремим особам «силових»структур та виплат їм незаконних надбавок та повідомити у двохмісячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду про результати реагування Генпрокуратури України.
7. Стягнути кошти на відшкодування завданої моральної шкоди, завданою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у розмірі 500000,00 грн.
8. Відшкодувати розмір заподіяної моральної шкоди з урахуванням збитків від інфляції за весь період та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2010 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду від 05 січня 2010 року позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
За результатами розгляду апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2010 року про повернення позовної заяви скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення призначено на 15 грудня 2010 року.
У судове засідання 15 грудня 2010 року позивач та відповідачі не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В заяві ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення вказано, що судом при винесенні постанови не розглянуті вимоги позивача про зобов’язання ухвалою суду Прокуратуру міста Києва представляти інтереси позивача в адміністративному суді та вимоги про судовий збір.
Відповідно до частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
- щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
- суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
- судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається із Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року позовна вимога стосовно зобов’язання Прокуратури міста Києва представляти інтереси позивача в адміністративному суді розглянута та вказано наступне.
Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції, зокрема, як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Враховуючи вищенаведене, вимога про зобов’язання Прокуратури міста Києва представляти інтереси позивача в адміністративному суді не підлягає розгляду в судовому порядку, як позовна вимога, тому що це є право прокуратури, передбачене Кодексом адміністративного судочинства України та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача, має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Що стосується вимоги позивача про судові витрати, то суд вважає за потрібним вказати наступне.
Відповідно до позовної заяви, а саме відповідно до пункту 5, позивач просить звільнити його, як інваліда 2 групи від сплати судового збору. В матеріалах справи не міститься доказ сплати позивачем судового збору.
Відповідно частини 1 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.
Частиною 3 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).
Як вбачається з вищевказаного, судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. А отже, судовий збір не може бути повернутий за заявою ОСОБА_1, так як в матеріалах справи не містяться доказ сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для винесення додаткового судового рішення.
Керуючись статтями 71, 89, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді Амельохін В.В.
ОСОБА_7