ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

02 листопада 2010 року                                                                      № 2а-15562/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом ОСОБА_1

до Генерального прокурора України

про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генерального прокурора України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи: Президента України –ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у сумі 10 000 000 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва розглянувши позовні матеріали встановив, що дана позовна заява подана без додержання вимог встановлених пунктами 3, 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дає право оскаржити до адміністративних судів будь-які рішення, дії чи бездіяльність, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, позовна заява потребує уточнення щодо змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки позивач просить суд зобов’язати відповідача вчинити певні дії, однак він не оскаржує жодні рішення, дії чи бездіяльність відповідача.

Таким чином, потребує уточнення того, в чому саме полягає публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем, які права, свободи чи інтереси позивача були порушені відповідачем у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається із викладених обставин в позовній заяві, позивачем не наведено мотивів порушення саме його права, а покликається на те, що дії відповідача направленні на подальше пограбування Українського народу та покриття злочинів.

А також, суд вважає за необхідне зазначити положення частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

Згідно з приписами частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається, зокрема, у разі необхідності – клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати держмита, яке мотивовано тим, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується статтею 8 Конституції України.

Посилання на статтю 8 Конституції України щодо звільнення від сплати судового збору не може бути прийнято судом як підстава для звільнення, оскільки зазначена стаття гарантує право особи на звернення до суду, а порядок звернення встановлено Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 ставка державного мита із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян встановлюються в розмірі 0,2 відсотка неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Пунктом ж) наведеної статті закріплено, що із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ставка державного мита встановлює 10 відсотків ціни позову.

Доказів сплати судового збору у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 розмірі позивачем не подано.

Крім того, судом не встановлено обставин, які звільняють позивача від сплати судового збору, передбачених статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93.

Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Вищезазначені недоліки повинні бути усунуті шляхом подання доповнень та уточнень до позовної заяви, а також подання до суду доказів сплати судового збору.

У Х В А Л И В:

1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху .

2.Встановити позивачу строк до 15 листопада 2010 року для усунення недоліків позовної заяви.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Шарпакова В.В.