КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ                              810/4107/15

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками.

          Суть спору: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками у сумі 632, 46 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було сплачено своєчасно та в повному обсязі внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року в сумі 632, 46 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.                    Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та подав до суду клопотання б/н б/д (вх. № 15076/15 від 22.09.2015) про здійснення розгляду справи без участі представника позивача та додаткові пояснення до адміністративного позову № 14303/08 від 18.09.2015 (вх. № 15078/15 від 22.09.2015).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, яка направлялась на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно інформації з офіційного сайту Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштова кореспонденція, яка була направлена 03.09.2015 на адресу відповідача з штрих кодовим ідентифікатором 0113309726382, станом на 10.09.2015 не вручена під час доставки.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.

Загальні принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування станом на 2010 рік були визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (надалі - Закон України № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону України № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461-VI (надалі-№ 2461) було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Розділом ІІ Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Закон № 2461 був опублікований у офіційному виданні 17.07.2010 року – «Голос України» № 131 від 17.07.2010 року.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2461-VI від 08.07.2010 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Пунктом 1 ст.18 Закону України № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону України № 1058 платники страхових внесків, у тому числі ті, які обрали спрощений спосіб оподаткування, зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є квартал.

Частиною 3 ст. 20 Закону № 1058 встановлено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на якій відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.10 р. встановлено наступні місячні розміри мінімальної заробітної плати: з 01 січня – 869, 00 грн., з 01 квітня – 884, 00 грн., з 01 липня 2010 р. - 888 грн., з 01 жовтня 2010 р. – 907, 00 грн. , з 01 грудня 2010 року – 922, 00 грн.

          З урахуванням вищевказаного, суд звертає увагу, що після набрання чинності Законом № 2461 за 2010 рік мінімальний розмір страхових внесків щомісяця становить за липень-вересень 2010 року – щомісяця 294,82 грн., за жовтень – листопад 2010 року щомісяця – 301,12 грн., за грудень 2010 року - 306,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протягом ІІІ кварталу 2010 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку зі ставкою 200 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 3 чинного на час виникнення спірних правовідносин Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Таким чином, частина сум єдиного та фіксованого податків зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановлених законодавством розмірах (32 %, 4 %, 42 %) на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Судом встановлено, що 42% від суми єдиного податку, що дорівнює 84,00 грн. на місяць, за період липень-вересень 2010 року в загальній сумі 252,00 грн. були перераховані до Пенсійного фонду України.

Таким чином, оскільки законодавчо встановлений мінімальний розмір страхових внесків за липень-вересень 2010 року становить 884,46 грн. (888,00 грн. х 33,2% х 3), а відповідачем фактично сплачено 252,00 грн., заборгованість відповідача зі сплати внесків за цей період становить 632,46 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих або не сплачених страхувальниками у відповідні строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі-Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Матеріалами справи встановлено, що у зв’язку з неповною сплатою відповідачем у встановлені строки відповідної суми страхових внесків, УПФ України у м. Білій Церкві Київської області було надіслано на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повідомлення-розрахунок та вимогу про сплату боргу № Ф 4225 від 17.12.2010, які були отримані останньою 06.01.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.                              

Матеріалами справи встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 632, 46 грн.

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена, наявність та її розмір підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду заперечення на позов або доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно з абз. 9-10 ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 (в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406) у разі несплати недоїмки орган доходів і зборів має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, враховуючи, що у розглядуваній справі процедура адміністрування єдиного внеску була розпочата органом Пенсійного фонду України, позивач у справі є належним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 23, ідентифікаційний код 22200584) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                               Дудін С.О.