Справа № 2-а-429/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  14 травня 2009 року

  Богуславський районний суд Київської області в складі:

  головуючого судді                                    Тітова М.Б.

  при секретарі                                             Годжаєвій З.Ф.

  з участю позивача                                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоотриманих сум державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом,  просить поновити йому строк для звернення з адміністративним позовом до суду, визнати відмову управління Пенсійного  фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті йому доплати до пенсії у  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною та стягнути з відповідача на його користь 3896,40 грн. недовиплаченої соціальної грошової допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, посилаючись на те, що він народився 03 червня 1945 року, на даний час являється пенсіонером за віком і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "дитина війни". Згідно ст. 6 вказаного закону управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі повинно виплачувати йому щомісячну державну соціальну грошову допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач, діючи всупереч законодавству, не проводить йому нарахування відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і не виплачує державну соціальну допомогу, тому він   змушений звернутися з відповідним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, обгрунтовуючи свої  вимоги вищевикладеними фактами. Просив відновити пропущений річний строк звернення до  адміністративного суду щодо вимог про стягнення виплат за період 2006-2007 років. Крім того  позивач уточнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області проводити йому в подальшому, починаючи з травня 2009 року, виплату соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається  статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, але подала письмову заяву, в якій  просила справу розглянути без її участі. Відповідачем подані письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що не можливо в даних правовідносинах   застосовувати  вимоги ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування" від 09.07.2003 року стосовно розміру мінімальної пенсії за віком для позивача, який являється дитиною війни, оскільки абзац перший частини першої  статті 28 вказаного Закону  застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Крім того  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного фонду України. Також відповідач просить застосувати строк  давності для звернення до адміністративного суду відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Суд, заслухавши позивача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне  позов задовольнити частково, виходячи  із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером за  віком і перебуває на даний час на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області  як дитина війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою "дитина війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таку допомогу призначають та виплачують управління Пенсійного Фонду України за місцем  проживання осіб, які мають статус дитини війни.

Із письмової відповіді відповідача від 20 березня 2009 року вбачається, що управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі виплатило ОСОБА_1 державну соціальну допомогу з 01 січня 2008 року - по 47 грн., з 01 квітня 2008 року - по 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008року - по 48 грн.20 коп., з 01 жовтня 2008 року - по 49 грн.80 коп., тобто із врахуванням  змін, які були внесенні до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом  України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України" від 28.12.2007 року.

Не погоджуючись з розміром отримуваної соціальної допомоги як дитині війни позивач  звертався до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплатити недоотримані суми такої допомоги у відповідності до чинного законодавства, проте в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ст. 19 ч. 2 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене суд вважає, що при прийнятті Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний  захист дітей війни" право позивача на соціальний захист, зокрема на отримання державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч .2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"   державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або  скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційним п. 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни в ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний суд дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює  протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і  громадянина, а тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання соціальної допомоги як  дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях  на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даного підвищення до пенсії   позивача  застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за  правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного  Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим  частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо  визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації  позивачем його права на одержання підвищення до пенсії  в розмірах, передбачених Законом "Про  соціальний захист дітей війни".

Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на  відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах,  передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть  посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх  зобов'язань.

Крім того, виплата підвищення до пенсії дітям війни  проводиться саме органами Пенсійного  фонду України починаючи з 01.01.2008 року.

Таким чином, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо непроведення  позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни  у відсотках до розміру  мінімальної пенсії за віком, що визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 58  Закону України  "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до  деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року  на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" у 2009  році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і  демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Отже, враховуючи наведене, управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі повинно було виплачувати позивачу державну соціальну грошову допомогу як дитині війни, встановлену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом 2008 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, коли діяла нова редакція ст.6 вказаного закону, яка в послідуючому була визнана неконституційною  згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідачем порушено право позивача на отримання вказаних виплат  починаючи з  22.05.2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення,  оскільки відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі  положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення  до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та відновити пропущений строк для  звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки із ч. 1 ст.5 КАС України вбачається, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Із ч. 2 ст.100 КАС України вбачається, що пропуск строку звернення до адміністративного  суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову наполягає на застосуванні річного строку  звернення до суду, і зазначає, що пропуск цього строку позивачем є підставою для відмови в позові.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що він лише 20 березня 2009 року дізнався про невиплату в повному обсязі соціальної грошової допомоги як дитині війни, не може бути визнане судом поважною причиною пропущення процесуального строку звернення до суду, а тому його  позовні вимоги можуть бути задоволені в межах річного терміну звернення до суду за захистом  своїх прав, а з врахуванням того, що змінена редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратила чинність лише з 22 травня 2008 року, про що було зазначено вище, то вимоги позивачки про стягнення недовиплаченої соціальної грошової допомоги можуть бути задоволені за період з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року включно, що становить 1113 гривень 60 коп. (недоплачено за 10 днів травня 2008 року - 31 грн; за період з 01.06.2008 року по квітень 2009  року включно було виплачено 541 грн. 30 коп.: червень - 48 грн.10 коп., липень - вересень по 48  грн.20 коп.,  жовтень 2008 року - березень 2009 року по 49 грн. 80 коп.; а повинно бути виплачено 1623 грн. 90  коп.: червень - 144 грн.30 коп., липень - вересень 433,80 грн., жовтень 2008 року – квітень 2009 року 1045,80  грн.;  різниця становить 1623 грн. 90 коп. - 541 грн. 30 коп. = 1082 грн. 60 коп.).

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий  від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про  державне мито"  від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст.  4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"  від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 17, 99, 100, 158-163 КАС України, ст.ст.19, 22, 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом  України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  від 28.12.2007 року, ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009  рік" від 26.12.2008 року, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування",  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10- рп/2008, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті ОСОБА_1 належних сум державної соціальної грошової  допомоги як "дитині війни" за період з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року неправомірною.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми державної соціальної грошової  допомоги як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року включно в розмірі  1113 ( одну тисячу сто тринадцять) гривень 60 коп.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської  області проводити в подальшому, починаючи з травня 2009 року, виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається  статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Сторони звільнити від сплати судового збору (державного мита).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або в порядку, встановленому ч.5 ст. 186 КАС України.

Головуючий: суддя               (підпис)                              Тітов М.Б.