Справа № 686/6330/15-ц

ЄУН 686/6330/15-ц

Справа №2/686/2997/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Конопко А.П.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

30 березня 2015 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернулася ОСОБА_5 з вказаним позовом в якому зазначила, що 15 березня 2014 року між нею та ОСОБА_3, був укладений договір позики. За умовами договору ОСОБА_3 отримала у позику 285000 гривень та зобов’язалася повернути борг частинами протягом трьох років відповідно до встановленого графіку. Також договором було обумовлено, що у випадку неналежного виконання умов договору, позикодавець має право достроково вимагати повернення всього боргу. Позичальник умов договору не виконала, визначену частину боргу у встановлений графіком погашення заборгованості строк не повернула. На підставі викладеного просить суд стягнути на її користь з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 285 000 гривень.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити. Надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що дійсно 15 березня 2014 року між нею та позивачкою був укладений договір позики, за умовами якого позивач мала надати їй у борг 285 000 гривень, а вона зобов’язувалася повернути вказану суму протягом трьох років. Факт підпису вказаного договору вона визнала у судовому засіданні та його не оспорювала. Разом з цим зазначила, що фактично вказаний договір був укладений між ними, як закріплення домовленості про розподіл спадкового майна (будинку), яке залишилося після смерті їх батька ОСОБА_6. За вказаною домовленістю половина спірного будинку, яка мала відійти до ОСОБА_5, переходила у її власність, а вона мала сплатити останній вищевказану у договорі суму. Також пояснила, що така домовленість була досягнута аби зберегти будинок, оскільки фактично половина спірного будинку мала успадковуватися ОСОБА_1, матір’ю позивачки, проте стосовно неї були порушені кримінальні справи та частина будинку могла бути конфіскована. Зазначила, що гроші ОСОБА_5 за цим договором їй не передавалися, до того ж остання на момент укладення цього договору була неповнолітньої та у неї просто не могли бути такі кошти. Також пояснила, що на даний час в провадженні суду знаходиться цивільна справа щодо визнання спадкового договору недійсним в частині саме вказаної домовленості щодо розподілу спадкового будинку. Оскільки позивачами поданий такий позов до суду, вона і не стала сплачувати кошти за договором позики.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні викладеним відповідачем.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.

15 березня 2014 року між ОСОБА_5, як «Позикодавцем», та ОСОБА_3, як «Позичальником» був укладений договір, за умовами якого Позикодавець передає Позичальнику безвідсоткову позику у сумі 285 000 гривень, а остання зобов’язується повернути отримані кошти частинами протягом трьох років починаючи з 01 липня 2014 року згідно встановленого графіка: не пізніше 21.03.2015 року – не менше 60 000 гривень; не пізніше 21.03.2016 року – не менше 80 000 гривень та не пізніше 21.03.2017 року – залишок у сумі 145 000 гривень.

При цьому п.2.1 Договору позикодавець зобов’язався передати позичальнику зазначену суму грошових коштів при підписанні даного Договору.

Факт підписання вказаного договору відповідачем не оспорювався та був визнаний у судовому засіданні.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що між сторонами була дотримана форма договору позики та представленим договором, який був підписаний його сторонами, посвідчено передання позивачем відповідачеві 15 березня 2014 року грошової суми у розмірі 285 000 гривень.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов договору позичальник зобов’язалася повернути борг частинами: не пізніше 21.03.2015 року у сумі не меншій 60 000 гривень.

Згідно положень ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідачем не представлено суду належних доказів погашення частини боргу у сумі та строки визначені договором. При цьому, як пояснила в судовому засіданні відповідач вона вказаний борг не повертала та жодних коштів позивачу не сплачувала.

За таких обставин, вимоги позивача з приводу дострокового повернення суми позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача та її представника на те, що фактично кошти за цим договором не передавалися та позичальником не отримувалися суд не приймає до уваги з таких підстав.

Так, відповідно до положень ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

На підтвердження своїх тверджень відповідач та її представник посилались на положення п.2.2 Договору за яким факт передання Позикодавцем зазначеної суми засвідчується підписами свідків, що підтверджують факти отримання Позичальником коштів від Позикодавця.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що сім’ю ОСОБА_6 він знав добре. Після його смерті (літо 2012 року) між спадкоємцями виникли складнощі у розподілі спадкового майна, а саме належного померлому будинку. Також зазначив, що як йому стало відомо зі слів самих сторін, між ними була осягнута домовленість щодо поділу цього будинку: ОСОБА_3 мав відійти будинок, та остання мала компенсувати ОСОБА_5 належну їй частину грошима. 15 березня 2014 року його та ОСОБА_8 запросили сторони, посвідчити факт такої домовленості, про що він і поставив свій підпис на цьому договорі. Також пояснив, що він не бачив факту передання грошових коштів при підписанні договору, та чи передавалися такі кошти взагалі йому не відомо.

Разом з цим суд не приймає до уваги покази вказаного свідка, як на підтвердження того факту що гроші за договором позики не передавалися, оскільки договір позики був укладений між сторонами у письмовій формі, підписаний сторонами, а згідно приписів ст.1051 ЦК України у випадку укладення такого договору у письмовій формі, факт не отримання грошей позикодавцем, чи отримання їх у меншому розмірі, не може підтверджуватися лише показами свідків.

Суду не представлені відповідачем та її представником належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що остання не отримувала кошти за договором позики.

Щодо посилань відповідача на те, що на час укладення договору остання була неповнолітньою та відповідно не мала таких коштів, суд також не приймає до уваги, оскільки самі по собі вказані обставини, не спростовують вимоги позивачки. До того ж вказаний договорі на даний час судом не визнаний недійсним на підставі положень ст.222 ЦК України та є чинним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 88, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за договором позики від 15 березня 2014 року у сумі 285 000 (двісті вісімдесят п’ять тисяч) гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 850 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят гривень), а всього 287850 (двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутніми при його проголошенні – в той же строк з часу отримання його копії.

Суддя: