Апеляційний суд Львівської області
м. Львів, пл. Соборна, 7, 79008, (032) 235-90-15
Справа №11а-548/10 Головуючий у 1 інстанції Кунцік О.С.
Доповідач Танечник І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року серпня 06 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Танечника 1.1.
Суддів Марітчака Т.М., Данка В.В.
з участю прокурора Горин 1.1, та адвоката —
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями
засудженого ОСОБА_1 та прокурора у справі - помічника Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області Коліщук З.М.
на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2010 року Цим вироком
ОСОБА_1,
народження 24.05.1963 року, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, несудимий, пенсіонер
засуджений за ст. 157ч.З КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі ст.49 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.
Засуджений ОСОБА_1 знаходиться на підписці про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді заступника начальника Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області - начальника міліції громадської безпеки, в обов’язки якого входить здійснення функцій представника влади, використав своє становище всупереч інтересам особи, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.
Так, ОСОБА_1 17 листопада 2004 року, перебуваючи в приміщенні Старосамбірського РВ УМВС України у Львівській області, що в м.Старий Самбір вул. Д.Галицького, 41 Львівської області, в порушення ст.ст. 38,70, 103 Конституції України, згідно яких громадянам гарантується право „вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, гарантується „вільне волевиявлення” в порушення ст.ст. 3,5,6,8,11 Закону України „Про вибори Президента України”, згідно з яким „... кожен громадянин України на виборах Президента України має один голос”, „... участь громадян України у виборах Президента України є добровільною і ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах”, „кожен
виборець голосує на виборах Президента України особисто. Голосування за інших оі а також передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняєш гарантується, що вибори Президента України є вільним...” та „...застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється" порушуючи засади виборчого процесу, а саме „неупередженості органів місцевої влади; органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, керівників і інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президен України, партій (блоків)”, використовуючи своє службове становище заступни начальника районного відділу міліції, висловлюючи погрози про негативні наслідки на роботі у випадку невиконання його вказівок, умисно дав усне розпорядження слідчому СВ Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_2 здати йому свіоє відкріпне посвідчення для участі у голосуванні в другому турі виборів Президені України, чим позбавляв його власного права голосу. В подальшому в ніч з 19 листопад 2004 року на 20 листопада 2004 року під час телефонної розмови з ОСОБА_2 ОСОБА_1, висловлюючи погрозу в адресу останнього про негативні наслідки» роботі у випадку невиконання його вказівок, повторно умисно дав усне розпорядженя ОСОБА_2 здати йому своє відкріпне посвідчення для участі у голосуванні у другому турі виборів Президента України чим позбавив його власного права голосу.
Крім того, 20 листопада 2004 року в ході телефонної розмови з інспектора групи обліково-реєстраційної, статистичної роботи та оперативної інформації Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 ОСОБА_1,в порушення вищевказаних статей, використовуючи своє службове становище заступника начальника районного відділу міліції, висловлюючи погрози про негативи наслідки на роботі у випадку невиконання його вказівок, умисно дав усне розпорядження ОСОБА_3 здати йому своє відкріпне посвідчення для участі у голосуванні в другому турі виборів Президента України, чим позбавив його власногого права голосу. '
Крім того, ОСОБА_1 18 листопада 2004 року, перебуваючи в приміщенні міської Ради м.Добромиль Старосамбірського району Львівської області, використовуючи своє службове становище заступника начальника районного відділу міліції, з метою позбавлення права приймати участь у голосуванні в другому турі виборів Президента України дільничого інспектора міліції ВДІМ Старосамбірського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_4, умисно дав йому усне розпорядження здати своє відкріпне посвідчення для участі у голосуванні в другому турі виборів Президента України, яке останній був змушений виконати, чим позбавив його власного права голосу.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначав про те, що під час додаткового розслідування даної справи мало місце істотне порушення вимог КПК України з боку представника досудового слідства, на якого слід винести окрему ухвалу Проаналізувавши показання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, прийшов до висновку, що вони обмовили його в діях, які він не вчиняв, з метою уникнути відповідальності за відсутність під час несення служби напередодні голосування на виборчих дільницях. Стверджував, що на потерпілого ОСОБА_4 під час проведення досудового та судового слідства неодноразово чинився тиск з приводу дачі ним показів, але це не враховано судом при винесенні обвинувального вироку. Оцінював свої дії як агітацією за власного кандидата, що не є злочином, тому просив вирок скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити (т.4 а.с. 341-347).
Прокурор у справі - ОСОБА_5 в своїй апеляції зазначала, що вирок відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказувала на те, що суд неправильно перекваліфікував дім, ОСОБА_1 з ч.2 ст. 157 КК України на ч.З ст.157 КК України та виключив із
обвинувачення ч.З ст.364, ч.1 ст.365 КК України, не врахувавши того, що ОСОБА_1 вчиняв свої злочинні дії будучи працівником правоохоронного органу. Просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції (т.4 а.с. 350-352).
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора у справі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.157 ч.З КК України, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її не визнав та показав в судовому засіданні, що в 2004 році працював на посаді заступника начальника міліції громадської безпеки Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області. Під час виборів Президента України не вимагав відкріпні посвідчення в підлеглих працівників міліції - слідчого Марковича В.М., інспектора Яськіва С.Я. та дільничого інспектора Фляка В.Я., тому вони вільно мали можливість здійснити своє виборче право. Стверджував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його обмовили через те, що він під час перевірки встановив їх відсутність на виборчих дільницях, де вони мали виконувати свої службові обов’язки, а ОСОБА_4 - у зв’язку з психологічним тиском на нього депутатів районної Ради та працівників внутрішньої безпеки. Просив його виправдати.
Суд першої інстанції дав належну оцінку цим запереченням засудженого ОСОБА_1, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об’єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.
Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 20 листопада 2004 року перебував у приміщенні Скелівської сільської Ради і разом із трьома працівниками „Грифону" ніс службу по охороні бюлетенів для голосування у 2 турі виборів Президента України. 21 листопада 2004 року зранку він передзвонив у райвідділ і черговий йому сказав, що ОСОБА_1 вночі проводив перевірку і його не було по місцю несення служби. Біля 10 години у сільську Раду передзвонив заступник начальника Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_1, який сказав, що перевіряв несення служби на закріпленій за ним виборчій дільниці і його не було на виборчій дільниці та запропонував, якщо він не хоче неприємностей по службі, повинен негайно привезти у Старолсамбірський РВ УМВСУ у Львівській області та здати відкріпне посвідчення для голосування у 2-му турі виборів Президента України. Коли ж він пояснив ОСОБА_1, що був у приміщенні сільської Ради, то ОСОБА_1 сказав йому написати пояснення і здати відкріплений талон. Слова ОСОБА_1 він сприйняв як реальну погрозу, оскільки останній перебував на посаді заступника начальника райвідділу міліції і міг написати рапорт про його відсутність на виборчій дільниці, що в свою чергу, мало мати для нього негативні наслідки по службі. Вважав, що ОСОБА_1 перешкоджав йому у здійсненні виборчого права, але він відкріпного
посвідчення не здав.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що перед 2 туром виборів Президента України в приміщенні Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області, біля службового кабінету до нього звернувся заступник начальника Старосамбірського РВ УМВС України у Львівській області ОСОБА_1, який сказав отримати відкріпне посвідчення для участі в голосуванні в 2 турі виборів Президента України і здати особисто йому. Цього ж дня (17 листопада 2004 року) він разом зі слідчим Старосамбірського РВ Опалянком Ю.І. та Петриняком М.І. їхали в автомобілі після роботи в м. Самбір. В автомобілі ОСОБА_1 знову звернувся до нього з приводу здачі відкріпного посвідчення, на що він відповів, що відкріпного посвідчення ще не отримав і не знає чи буде його брати. З 19 на 20 листопада 2004 року йому передзвонив ОСОБА_1 і сказав, що збирається перевірити його чергування виборчій дільниці. В цей час він мав бути на виборчій дільниці в с.Бунькові Старосамбірського району, однак залишив бюлетені на голову виборчої комісії і поїх додому. ОСОБА_1 його попередив, що якщо він не хоче мати неприємностей службі, то повинен привезти своє відкріпне посвідчення для участі у голосуванні в 2 Т) виборів Президента України та здати йому. Він зрозумів, що може мати проблеми службі, але відкріпного посвідчення не здав.
Аналогічні показання потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 давали і досудовому слідстві, які оголошені судом у встановленому порядку (т.1 а.с. 134, 137;і а.с. 284, 287).
Потерпілий ОСОБА_4 показав в судовому засіданні, що оговорив ОСОБА_1, відкріпного посвідчення ОСОБА_1 у нього не вимагав і він йому відкрій посвідчення не давав, але по своїй необережності, загубив, про що повідом працівників міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Участі у 2-му турі виборів Президені України не брав. На нього постійно чинився психологічний тиск, шантаж, залякуванні погрози йому та його рідним, хоча в міліції працює недавно. Його, зокрема, викликаї на депутатську комісію, головою якого був ОСОБА_8, де чинили на нього тисі Боячись звільнення з роботи, він змушений був написати заяви і оговорити ОСОБА_1 Проте, він зрозумів свою помилку і повідомив прокуратуру та суд, коли справ; слухалась іншим складом, що відмовляється він попередніх показів. Його викликали відділ внутрішньої безпеки УМВСУ у Львівській області та безпосередньо перед допитом в прокуратурі області попередили, щоб він не змінював свої покази і говорив я на допиті в прокуратурі м.Старий Самбір та депутатській комісії Старосамбірсько райдержадміністрації. Переживаючи за те, що це буде мати негативні наслідки пс службі, боячись за свою кар’єру, змушений був підписати раніше дані покази. Під час несення ним служби в м.Добромиль ОСОБА_1 дійсно перевіряв виборчу дільницю однак відкріпного посвідчення не вимагав, і він це посвідчення йому не давав.
Такі показання потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю, суперечать його показам в якості свідка (т.2 а.с. 185-187) та потерпілого (т.2 а.с. 281) під час досудового слідства, з яких вбачається, що перед другим туром виборів Президента України в приміщенні Добромильської міської Ради отримав від ОСОБА_1 вказівку здати йому відкріпне посвідчення для участі в голосуванні. Дану вказівку він змушений був виконати, оскільки ОСОБА_1 був заступником начальника міліції Вважав, що даними діями ОСОБА_1 позбавив його конституційного права обирати Президента України у другому турі виборів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об’єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_1 у тому, що він, будучи службовою особою, а саме заступником начальника Старосамбірського РВ УМВСУ у Львівській області - начальником міліції громадської безпеки, з використанням своєї влади, вчинив перешкоджання вільному здійсненню громадянами права обирати Президента України, вчинене шляхом погроз, тобто своїми діями здійснив протиправний вплив на свідомість своїх підлеглих - потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо їх вибору Президента України.
Колегією суддів встановлено, що обвинувальний висновок по кримінальній справі № 160-0166 про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 157 ч.2, 364 ч.З, 365 ч.1 КК України був складений представником досудового слідства 29 квітня 2009 року (т.2 а.с. 296-305) і з цього часу до винесення оскаржуваного вироку обвинувачення залишилося незмінним, хоча законодавцем неодноразово вносились зміни в ст. 157 КК України в сторону пом’якшення становища обвинувачених та підсудних осіб за цією ' статтею КК України.
Судом першої інстанції враховані зміни в ст. 157 КК України і він своїм рішенням привів у відповідність кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.З ст.157 КК України в редакції Закону № 35 04 - ІУ (35 04 - 15) від 23.02.2006 року, санкція якої є м’якшою, ніж за ч.2 ст.157 КК України ( в редакції 2001 року).
Також місцевим судом зроблений правильний висновок про зайву кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_1 за ст.ст. 364 ч.З, 365 ч.1 КК України, оскільки його дії охоплюються ст. 157 КК України, яка являє собою спеціальний вид перевищення влади або службових повноважень службовими особами в т.ч. й правоохоронного органу.
Таким чином доводи апеляцій прокурора у справі та засудженого правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1, дії якого за ч.З ст.157 КК України кваліфіковано вірно.
Колегія суддів також вважає, що в потерпілого ОСОБА_4 не було на досудовому слідстві підстав для само^обмови та обмови обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій, тому погоджується з критп и; г ною оцінкою місцевого суду його показань в судовому засіданні та покладанням в основу вироку його показів під час досудового слідства разом із послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в яких не було на слідстві та в суді будь-яких підстав обмовляти засудженого ОСОБА_1 через нормальні стосунки з ним.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про необхідність реагування на дії представника досудового слідства під час додаткового розслідування справи є необгрунтованими, оскільки таке по даній справі не проводилось, що стверджується ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2008 року (т.4 а.с. 143 - 144 ).
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку, що правових підстав для скасування вироку та закриття справи відносно засудженого ОСОБА_1 чи направлення справи на новий судовий розгляд немає, тому - відмовляє в задоволенні апеляцій засудженого та прокурора у справі.
Крім того, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_1 за вироком суду правильно звільнений від обраного покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції - без задоволення.
Головуючий:
Судді: