Справа №2а-709/2010р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Гудима Л.Я.
при секретарі Дробчак Г.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у м.Бориславі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату їй підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане їй ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; справу просить розглянути у її відсутності. В обґрунтування позову посилається на те, що вона народилася 26.07.1937 року та відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст.6 зазначеного закону їй повинна виплачуватися пенсія у розмірі, підвищеному на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10- рп/2008, якими було визнано неконституційними положення законів, якими обмежувалося право на отримання такої доплати, управління пенсійного фонду України у м.Бориславі з 09.07.2007р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року повинно було нараховувати їй щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте протягом 2007 року їй таке підвищення до пенсії не виплачувалося, а протягом 2008 року виплачувалося не в повному розмірі.
У судовому засіданні представник відповідача позову не визнала, пославшись на обставини, викладені у письмовому запереченні проти позову, а також пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, також не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, фінансове забезпечення вказаних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України. Між тим, позивачці у 2008 році щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Просить відмовити позивачці в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Бориславі.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком.
За ст.46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Частина 2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо Законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийняті, нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.8 Конституції України).
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Аналогічно, і з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 на 2008 рік.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від
22.05.2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Судом також встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України управлінням пенсійного фонду України в м.Бориславі оспорюване позивачкою підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно не нараховувалося та не виплачувалося, а з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно нараховувалося та виплачувалося не в повному розмірі.
Тому є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідача необхідно зобов»язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане позивачці ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Враховуючи наведене, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється річний строк звернення до суду, оскільки невиплата позивачці як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються неприпиненими.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 104, 105, 106, 158, 159, 160, 161, 162. 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя