п о с т а н о в а

І м е н е м    У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 

головуючого судді: Старунського Д.М.

суддів: Стародуба О.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Неміш О.П.

за участю осіб:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову господарського суду Волинської області від 23 січня 2008 року у справі №2/141-54А/5004

за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 66 324,94 гривні податкового боргу, -

в с т а н о в и л а:

Луцька ОДПІ Волинської області 21 грудня 2007 року звернулася до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 66 324,94 грн. (66 124,69 грн. податку на додану вартість та 110,25 грн. податку з доходів фізичних осіб).

В позовній заяві покликається на те,що підприємець ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрована виконкомом Луцької міської ради 19.07.2004 року і взята на податковий облік 26.07.2004 року.

Відповідно до положень ст.ст.4, 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року зобов'язана сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені Законом терміни.

В порушення вищезазначених норм за підприємцем ОСОБА_1, рахується податковий борг на суму 66 324,94 в тому числі: ПДВ - 66 124,69 грн. та податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб - 110,25 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла 19.09.2007р. у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням - рішеннямНОМЕР_1 від 01.08.2007р. згідно якого донараховано основного платежу на суму 44 203,00 грн., та податкового повідомлення рішення НОМЕР_2 від 01.08.2007р. (донараховано штрафні санкції в сумі 22 101,50 грн.), на підставі акту про результати позапланової перевірки з дотримання вимог податкового законодавстваНОМЕР_3 від 18.07.2007 року.

Податковий борг по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб виник також внаслідок несплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій після узгоджень і в кінцевому результаті становить 110,25 грн.

Постановою господарського суду Волинської області від 23 січня 2008 року позов задоволено частково. В редакції вступної та мотивувальної частини постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України стягнуто з відповідача в доход держави в особі Луцької ОДПІ 66 214,66 грн. недоїмки. В позові про стягнення з підприємця ОСОБА_1. 110,25 грн. недоїмки, відмовлено. В редакції постанови в повному обсязів стягнуто з відповідача в доход держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 66 124,69 грн. податкового боргу. В решті позову про стягнення 110,25 грн. відмовлено.

Прийняте судом першої інстанції рішення мотивоване тільки наявністю податкового боргу та добровільною сплатою відповідачем 110,25 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, приватний підприємець ОСОБА_1. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить господарського суду Волинської області від 23 січня 2008 року скасувати та прийняти нову про відмову в стягненні боргу.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду поверхнева, формальна і необґрунтована. Так, апелянт зазначає, що нарахування податкового боргу (в частині заборгованості з податку на додану вартість на суму 66 124,69 грн.) є безпідставним і необгрунтованим, так як ґрунтується на акті, складеним з порушеннями податкового законодавства, зокрема суд не досліджував чи правомірно сформовано нею податковий кредит, і які норми законодавства нею порушені. Суд не взяв до уваги те, що до податкового кредиту ОСОБА_1. включено суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від СПДОСОБА_2. (згідно книги обліку придбання товарів, робіт, послуг) за листопад 2004 р. на загальну суму ПДВ 13 952,00 грн., грудень 2004 р. на суму ПДВ 15 934,00 грн., січень 2005 р. на суму ПДВ 1 731,00 грн., лютий 2005 р. на суму ПДВ 2 586,00 грн., коли в СПДОСОБА_2. ще не було анульовано свідоцтва платника ПДВ (постанова господарського суду Волинської обл. від 25.01.2007р. №05/105/21-11А).

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, що на погляд колегії суддів, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутністю відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, так як вони належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи, а також, враховуючи письмове заперечення відповідача на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що у підприємця ОСОБА_1 Луцькою ОДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.07.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої був складений Акт від 18.07.2007рНОМЕР_3 (а.с.8-13). Актом зафіксовано неправомірне формування податкового кредиту згідно податкових накладних отриманих від СПДОСОБА_2. (згідно книги обліку придбання товарів, робіт, послуг) за листопад 2004 р. на загальну суму ПДВ 13952 грн., грудень 2004 р. на суму ПДВ 15934 грн., січень 2005 р. на суму ПДВ ї 1731 грн., лютий 2005 р. на суму ПДВ 2586 грн., так як постановою господарського суду Волинської обл. від 25.01.2007 р. №05/105/21-11А СПДОСОБА_2. було анульовано свідоцтва платника ПДВ.

Даний акт перевірки отримано ОСОБА_1 20.07.2007 року і до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 24 липня 2007 року було подано заперечення до акту перевірки від 18.07.2007 року з проханням не виносити рішення по даному акту, так як він складений з порушенням законодавства (неправомірно не зарахували до податкового кредиту податкові накладні від СПДОСОБА_2.) (а.с.70-71).

Проте податковим органом 27 липня 2007 року було дано відповідь НОМЕР_4 щодо розгляду заперечення до акту від 18.07.07 року, в якому останні визнані не обґрунтованими (а.с.72-73).

01 серпня 2007 року повідомленням - рішеннямНОМЕР_1 відповідачу донараховано основного платежу по ПДВ на суму 44203,00 грн., та податковим повідомленням- рішенням НОМЕР_2 від 01.08.2007р. донараховано штрафні санкції в сумі 22101,50 грн. 08 серпня 2007 року відповідачка ці повідомлення -рішення отримала (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що з оскарженням вищевказаних рішень податкового органу відповідачка не зверталася.

Тому підприємцю направлено та вручено першу податкову вимогуНОМЕР_5від 06.09.2007 року та другу податкову вимогу НОМЕР_6від 22.10.2007 року, яку вона отримала відповідно 21.09.2007 року та 27.10.2007 року (а.с.25-26).

30 листопада 2007 року податковим органом прийнято рішення №24/448 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків відповідача (а.с.21).

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідачка мала можливість оскаржити податкові-повідомлення рішення в порядку та у відповідні строки до податкових органів та суду, але цим правом не скористалась, тому суми, визначені у податкових повідомленнях - рішенням, зокрема 44203,00 грн. основного платежу по ПДВ та штрафних санкцій в сумі 22101,50 грн. стали узгодженими і податковим боргом, так як відповідно до пп.5.4.1. ст.5 ЗУ „Про порядок зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами„ узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у строки, визначеною статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.3.1.1. ст.3. ЗУ "Про порядок зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Що стосується боргу в частині сплати по податку з доходів фізичних осіб, то суд бере до уваги квитанцію від 21.01.2008 року, яка представлена суду першої інстанції про добровільну сплату 110,25 грн. відповідачем.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи або питання.

Прийняте рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням процесуального закону, зокрема резолютивна частина постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС та резолютивна частина постанови у повному обсязі відрізняється як по сумах, так і по змісту. Так, в редакції вступної та мотивувальної частини постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України стягнуто з відповідача в доход держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 66214,66 грн. недоїмки. В позові про стягнення з підприємця ОСОБА_1. 110,25 грн. недоїмки, відмовлено. В редакції постанови в повному обсягів стягнуто з відповідача в доход держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 66124,69 грн. податкового боргу. В решті позову про стягнення 110,25 грн. відмовлено. Отже, з цих постанов неможливо встановити, які суми недоїмки чи податкового боргу суд вирішив стягнути.

При таких обставинах, на думку колегії, прийняте рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове, що відповідає акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а саме: позов задоволити частково, стягнути з відповідача в доход держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 66124,69 грн. податкового боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Покликання апелянта на незаконні податкові повідомлення - рішення, колегія суддів не може взяти до уваги, так як такий позов відповідачкою не заявлявся, а відповідно до ч.3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п.4, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 23 січня 2008 року у справі №2/141-54А/5004 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 66 324,94 гривні податкового боргу скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 в доход держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції 66 124,69 грн. податкового боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.