Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно,

в с т а н о в и л а:

Військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1 26 лютого 2007 року звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1. грошову компенсацію за невикористане речове майно в розмірі 4 474,73 гривні.

В позовній заяві покликається на те, що у військової частини НОМЕР_1 наявна заборгованість за неотримане під час проходження військової служби речове майно перед колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2старшим солдатом к/с ОСОБА_1., яка була звільнена з військової служби у зв'язку з скороченням штатів (в/ч НОМЕР_1 є правонаступником в/ч НОМЕР_2). ОСОБА_1має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до п.27 постанови КМУ №1444 від 28 жовтня 2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час» та незважаючи на її численні звернення заборгованість за речове майно їй так і не було виплачено.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року скасувати та провадження у справі закрити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що виходячи із змісту п.2 ст.9¹ Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Пунктом 59 статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію п.2 ст.9¹ Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», відповідно кошти на зазначені цілі Міністерству оборони України з державного бюджету не виділяються.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. проходила службу у в/ч НОМЕР_2, правонаступником якої є в/ч НОМЕР_1, де перебувала на речовому забезпеченні. Наказом Командира в/ч НОМЕР_2№172 від 26 червня 2004 року була звільнена з військової служби за ст.85 п.«г» (у зв'язку зі скороченням штату) «Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України». З 26 липня 2004 року виключена зі списків особового складу частини, знята з усіх видів забезпечення і направлена на зарахування на військовий облік у Славутський УМВК Хмельницької області.

За час проходження військової служби, в зв'язку з відсутністю належної кількості речового майна, військова частина не забезпечила можливості його вчасного отримання. Як вбачається із довідок НОМЕР_3 та НОМЕР_4від 26 липня 2004 року, ОСОБА_1. належить грошова компенсація замість речового майна в сумі 4 474,73 гривні.

Згідно п.27 постанови КМУ №1444 від 28 жовтня 2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до п.28 постанови військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Доводи відповідача, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» зупинено дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію п.2 ст.9¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слід відхилити як безпідставні, оскільки ці норми Закону поширюється на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а ОСОБА_1. до таких осіб не належить.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що за наведених обставин, підстави для стягнення на користь позивача грошової компенсації замість речового майна у вищезазначеній сумі наявні, а тому позовні вимоги слід задоволити.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року у справі №2а-480/07 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.