Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника неправомірними та зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. 08.10.2007 року звернулася до Хустського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом в якому просить, зменшивши позовні вимоги поданою 23.11.2007 року заявою, визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустського району в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника неправомірними та зобов'язати призначити їй пенсію по втраті годувальника.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустського району в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника неправомірними та зобов'язати призначити їй пенсію по втраті годувальника.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ОСОБА_3, що визнаний рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року безвісно відсутнім на території України, не мав необхідного, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стажу роботи.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності особам 32 років і старшим має бути не менше 5 років.

Загальний стаж роботи ОСОБА_3 становив 4 роки 7 місяців 15 днів, що не дозволяє призначити непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника вищевказану пенсію. У зв'язку з цим було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачкою було подано до управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області, з усіма необхідними документами, заяву для призначення пенсії дочці ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області 23.08.2007 року, а згодом 30.08.2007 року Пенсійним фондом України надано відповідь, якою відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з підстав невідповідності рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року, яким визнано безвісно відсутнім ОСОБА_3 на території України та відсутності у нього на момент визнання його безвісно відсутнім необхідного 5-ти річного страхового стажу для призначення пенсії, проте не взято до уваги стаж роботи ОСОБА_3.  у Хустському відділенні ТОВ КБ «Коопінвестбанк» з 17.05.1995 року по 30.08.1996 року, що давало змогу призначити дану пенсію.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.

Пунктом 7 цієї статті встановлено, що положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб 32 років і старших - 5 років.

Колегія суддів відзначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області при обрахунку необхідного страхового стажу для призначення пенсії позивачці встановлено загальний стаж роботи ОСОБА_3 - 4 роки 7 місяців 15 днів, що не дозволяє призначити непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника вищевказану пенсію. У зв'язку з цим було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2.

Проте, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на довідку №335 від 05.09.2007 року (а.с. 20) про стаж роботи ОСОБА_3. у Хустському відділенні ТОВ КБ «Коопінвестбанк», де. ОСОБА_3. був прийнятий наказом НОМЕР_1 від 17.05.1995 року і працював в банку з 17.05.1995 року по 30.08.1996 року, що збільшує його стаж роботи та дає підстави призначити пенсію за втратою годувальника.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року, яким було визнано безвісно відсутнім ОСОБА_3 на території України (а.с. 5) ніким неоскаржене і набрало законної сили відповідно до вимог чинного законодавства України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_1. щодо призначення пенсії про втраті годувальника є обґрунтованими, дії відповідача є неправомірними, тому відмова управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області щодо призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 є безпідставною.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хустському районі та м. Хуст Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2007 року у справі НОМЕР_1-а-114/07 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.