ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 13/539 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання | Заступника прокурора Луганської області |
на постанову | від 18.04.2006 року Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 13/539 |
господарського суду | Луганської області |
за позовом | Прокурора міста Рубіжне Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Логрус-Кемікл” |
про | стягнення 2 174 597,52 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від прокуратури: від позивача: | не з’явились не з’явились |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Яресько Б.В.) від 13.02.2006 року, по справі № 13/539 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь Рубіжанської міської ради збитки в сумі 2 056 827,95 грн., державне мито в сумі 20568, 28 грн. та 111,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті вимог провадження припинено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Бойченко К.І., судді –Баннова Т.М., Медуниця О.Є.) від 18.04.2006 року, по справі № 13/539 рішення Господарського суду Луганської області від 13.02.2006 року скасовано частково; прийнято нове рішення; в частині стягнення збитків в сумі 2056827,95 грн. в позові відмовлено; в частині припинення провадження у справі залишено без змін.
В касаційному поданні Заступник прокурора Луганської області просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року, а рішення Господарського суду Луганської області від 13.02.2006 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 614 ЦК України, ст.ст.156, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.2, 7 Закону України “Про плату за землю”, ст.19 Закону України “Про оренду землі”, ст.101 ГПК України.
У відзиві на касаційне подання відповідач повністю заперечує викладені в ньому доводи.
Колегією суддів залишено без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав неотримання ухвали про призначення розгляду касаційного подання на 13.06.2006 року о 14 год. 15 хв., оскільки останнім не надано будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Відповідно ж до відмітки, зробленої на зворотному боці ухвали Вищого господарського суду України від 09.06.2006 року про призначення розгляду касаційного подання, її надіслано 19.06.2006 року.
Колегією суддів також залишено без задоволення клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Вищого адміністративного суду України, оскільки справа за позовом органу місцевого самоврядування до суб’єкта підприємницької діяльності про стягнення збитків є господарською справою.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 30.04.2004 року відповідач за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, який посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1210, придбав у Відкритого акціонерного товариства “Краситель” цілісний майновий комплекс, до складу якого входять ряд об’єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці загальною площею 311,1384 га.
Прокурор у позові вказує на те, що:
- відповідач ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки під цілісним майновим комплексом, у зв’язку з чим у позивача на підставі ст.ст. 90, 152, 156, 211 Земельного кодексу України виникло право щодо стягнення з відповідача збитків за період безоплатного користування землею;
- в період з 10.01.2005 року по 01.12.2005 року відповідач безкоштовно користувався земельними ділянками;
- у зв’язку з продажем відповідачем окремих об’єктів нерухомого майна та прийняття відповідних рішень міською радою під цими об’єктами змінювалась площа земельних ділянок та грошова оцінка земельних ділянок;
- позивачу заподіяні збитки відповідачем.
Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд виходив із того, що позивач є суб’єктом права державної власності на землю; в силу положень ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним; відповідач без правовстановлюючих документів на землю під придбаним цілісним майновим комплексом безоплатно використовує її, а тому в силу положень ст.156 Земельного кодексу України має відшкодувати позивачу завдані цим збитки.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний суд виходив із встановлення рішенням Господарського суду Луганської області від 26.07.2005 року по справі № 13/301пд факту відсутності ухилення з боку відповідача від укладання договору оренди земельної ділянки під придбаним цілісним майновим комплексом.
Колегія суддів вважає, що обидва суди припустилися порушень норм процесуального та матеріального права при розгляді даного спору.
Так, місцевий господарський суд не встановив які дії відповідача по завданню позивачу збитків є неправомірними, не встановив чи є між ними і завданими позивачу збитками безпосередній причинний зв’язок та не встановив вини відповідача.
Пославшись на ст.156 Земельного кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суд не послався на певну підставу, яка дає в даних правовідносинах позивачу право вимагати відшкодування збитків відповідачем.
Колегія суддів не вбачає в даних правовідносинах самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки під придбаним цілісним майновим комплексом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що земля використовувалась на підставі укладених договорів оренди, один з яких визнано судом недійсним а щодо визнання недійсним іншого в суді знаходиться спір.
Однак, судом першої інстанції ці питання не досліджувались, що є істотною неповнотою в розгляді справи, а суд апеляційної інстанції, послався на рішенням Господарського суду Луганської області від 26.07.2005 року по справі № 13/301пд, яке відсутнє в матеріалах справи.
Беззаперечним є те, що користування в Україні землею є платним. Однак судам необхідно дослідити питання правильності обрання прокурором способу захисту порушеного права позивача, оскільки ст.156 Земельного кодексу України правовідносин сторін не регулює. До правовідносин сторін застосовуються приписи Глави 83 ЦК України про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Частина друга ст.1212 ЦК України відзначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. В разі достовірного встановлення факту укладення договору, який в подальшому було визнано недійсним, позивач має право вимоги по ч.1 ст.216 ЦК України, яка передбачає право вимагати відшкодування одержаного за користування майном, що узгоджується з приписами п.1 ч.3 вищенаведеної ст.1212 ЦК України.
Колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на порушення при складанні акту робочої комісії від 30.12.2005 року, яким встановлено розмір збитків, завданих відповідачем позивачу, по факту відсутності при складанні цього акту представників відповідача. Зазначений акт затверджений рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради №1 від 03.01.2006 року, яке в установленому законом порядку не скасоване, не визнане недійсним.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Луганської області від 17.05.2006 року №05-229вих.06 на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у справі № 13/539 задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року та рішення Господарського суду Луганської області від 13.02.2006 року у справі № 13/539 –скасувати.
Справу № 13/539 направити до Господарського суду Луганської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |