ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 20-2/404-5/012 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого Глос О.І. Бакуліної С.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Озеленитель” |
на постанову | від 13.04.2006 |
Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду міста Севастополя № 20-2/404-5/012 |
за позовом | ВАТ “Озеленитель” |
до 3-ті особи без самостійних вимог про | Відділу містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства Ленінської райдержадміністрації міста Севастополя - Ленінська райдержадміністрація міста Севастополя - ВДК в Ленінському районі міста Севастополя стягнення 802700,10 грн. |
за участю представників: - позивача | Золотухіна Є.Л. |
- відповідача | Тимчур І.Ю., Ткачьової Н.О. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.12.2005 (суддя Євдокимів І.В.) позов задоволено повністю. З Відділу містобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя на користь Відкритого акціонерного товариства “Озеленитель” стягнуто 802700,10 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 11/1-03 від 20.05.2003 на поточне утримання парків, скверів і бульварів Ленінського району.
Рішення мотивовано тим, що на виконання положень п.п.2.2.2 договору № 11/1-03 від 20.05.2003, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, позивач своїми листами протягом 2003-2004 року неодноразово просив відповідача здійснити приймання та оплату наданих ним і спожитих відповідачем в процесі вчинення послуг, які безпідставно не оплачені відповідачем, а доводи Ленінської райдержадміністрації міста Севастополя про неможливість погашення боргу в зв’язку з відсутністю грошових коштів у бюджеті не є підставою для звільнення від виконання зобов’язання стороною за договором.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Борисової Ю.В., суддів Гонтаря В.І., Плута В.М.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку з апеляційним поданням прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Відділу містобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, постановою від 13.04.2006 рішення у справі скасувала, в задоволенні позовних вимог відмовила.
Постанова мотивована тим, що позивачем не надані докази фактичного виконання і прийняття відповідачем робіт, оскільки такі роботи останнім у спірні періоди не замовлялись, кошториси і акти виконаних робіт не складались і не підписувались, а ці документи завірені позивачем в односторонньому порядку, і, як наслідок, не можуть визнаватись незаперечними, а, отже, відсутні підстави для задоволення позову.
ВАТ “Озеленитель”, не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення у справі залишити без змін. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, не дав належної оцінки доказам у справі з урахуванням всіх обставин справи, не з'ясував повністю зміст правовідносин між сторонами, у зв'язку з чим неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення з тих підстав, що спірна постанова прийнята внаслідок всебічного і повного встановлення обставин справи, з дотриманням чинного матеріального та процесуального законодавства, а отже підстави для її скасування відсутні.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 20.05.2003 між Відділом містобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Озеленитель” (виконавець) укладено договір № 11/1-03, згідно підпункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги з поточного утримання парків, скверів та бульварів згідно доданим кошторисам.
Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2003 з урахуванням пролонгації до прийняття бюджету на 2004 рік та проведення торгів на закупівлю робіт з поточного утримання зелених насаджень в скверах, бульварах, парках, на вулицях та відкосах Ленінського району міста Севастополя.
Згідно з умовами цього договору сума договору на 2003 рік складає 1083000 грн. (пункт 3.1.), фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (пункт 3.2).
31.12.2003 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору № 11/1-03 від 20.05.2003, якою сторони пролонгували зазначений договір до моменту проведення тендеру 2004 року на надання послуг по поточному утриманню парків, скверів та бульварів Ленінського району міста Севастополя, збільшивши суму договору на 361631 грн., тобто до суми 1444631 грн. Додатковою угодою № 3 від 23.06.2004 сторони уточнили суму договору на 2004 рік, яка має складатись з сум, затверджених замовником, але не перевищувати 518715 грн.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивач на протязі 2003 –листопада 2004 р.р. безперебійно здійснював поточне утримання парків, скверів і бульварів Ленінського району м. Севастополя, натомість відповідач за отримані послуги розрахувався частково, заборгувавши за період: листопад - грудень 2003 року та лютий, травень-червень, серпень-листопад 2004 року 802700,10 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту виконання робіт у спірні періоди, оскільки акти звірок, кошториси і акти виконаних робіт (наданих послуг) завірені ним в односторонньому порядку і не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за договором, який має ознаки правовідносин з надання послуг і виконання підрядних робіт.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Договір № 11/1-03 від 20.05.2003 на поточне утримання парків, скверів і бульварів Ленінського району укладено сторонами до введення в дію Цивільного та Господарського кодексів України, які не регулювали правовідносин з надання послуг, в зв’язку з чим відносини, що існували в 2003 році були врегульовані главою 28 ЦК УРСР (1963 року) як відносини за договором підряду, характерними ознаками якого, зокрема, є зобов’язання підрядника виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника і зобов’язання останнього прийняти і оплатити виконану роботу (ст. 332 ЦК УРСР), а також складання кошторису на виконання робіт, передбачених договором підряду (ст. 334 цього кодексу), що знайшло своє відображення в умовах п.п.1.1, 2.1.1, 2.2.1 спірного договору.
З введенням в дію з 01.01.2004 Цивільного та Господарського кодексів України відповідно до їх заключних і перехідних положень ці кодекси застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати.
Згідно частин 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності цих умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з наданням її результатів замовникові.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона - виконавець зобов'язується за завданням другої сторони - замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки договором, на підставі якого виникли правовідносини сторін за справою, передбачено виконання робіт за завданням замовника і узгодженими з ним кошторисами, оплата яких виконавцеві здійснюється в 3-х денний строк з моменту підписання замовником наданих виконавцем актів виконаних робіт (п.п.3.3 договору), даний договір обґрунтовано визначений судом апеляційної інстанції як такий, що є договором змішаного типу і регулює правовідносини як з надання послуг, так і виконання підрядних робіт.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що замовником в спірні періоди не надавались завдання виконавцеві і не узгоджувались кошториси на виконання робіт, у зв'язку з чим не були підписані акти виконаних робіт, що свідчить про відсутність підстав для їх оплати з-за не виникнення у відповідача такого зобов’язання і невизначеність строку його виконання, адже, згідно п.п.3.3 договору таке зобов’язання наступає лише з моменту підписання актів виконаних робіт та має бути виконане в 3-х денний строк саме від цієї дати, однак, заявляючи позов, позивач не доводив настання для відповідача строку виконання зобов’язання по оплаті робіт за відсутності актів їх прийняття, а суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, на цю обставину взагалі не звернув уваги.
Крім того, позивач, користуючись правом, наданим частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, листом №161 від 25.08.2004 повідомив відповідача про зупинення робіт з 26.08.2004 в зв’язку з їх несплатою, у відповідь на що Ленінська райдержадміністрація міста Севастополя листом №3313/13-1.1 від 30.08.2004 погодилась на припинення робіт і дію договору №11/1-03 від 20.05.2003 в зв’язку з повним освоєнням суми договору, що узгоджується з приписами ст.ст. 651, 907 Цивільного кодексу України, якими встановлено право на односторонню повну або часткову відмову від договору, і є підставою вважати договір розірваним (при повній відмові) або зміненим (при частковій відмові), натомість позивач вимагає сплати також за період вересень-листопад 2004 року після факту відмови від подальшого виконання договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі господарського суду міста Севастополя № 20-2/404-5/012 залишити без змін.
Касаційну скаргу ВАТ “Озеленитель” залишити без задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна