УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 р. Справа № 23648/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Обрізка І.М.,
ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-3634/11/0970 за позовом Прокурора Галицького району в особі Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
04.11.2011 року прокурор Галицького району Івано-Франківської області звернувся в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано- Франківської області (надалі - позивач) з адміністративним позовом до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 1697.83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 з січня 2010 року по жовтень 2011 року своєчасно не сплатив страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого їх заборгованість становить 1697,83 грн.
Постановою Івано-Франківського окружний адміністративного суду від 22.11.2011року позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1697 (одна тисяча шістсот дев’яносто сім) грн. 83 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку та вважає, що суд 1 інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд в своїй постанові зіслався на норми права які втратили силу, а також в абзаці першому постанови суду зазначена необґрунтована сума боргу 51174.25 грн., а тому просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011року скасувати .
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований Галицькою райдержадміністрацією 29.01.1999 року за реєстраційним № 63 як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа та є платником податків і зборів, установлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (надалі - Закон № 400/97-ВР ) та статті 15 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-ІУ) відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 1 Закону № 1058-ІУ визначено, що страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 статті 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Частина 2 статті 17 Закону № 1058-ІУ встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області.
Пунктом 2.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1 встановлено, що страхувальники щомісяця формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.
Згідно частини 3 статті 18 Закону № 1058-ІУ страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
В частині 3 статті 20 Закону № 1058-ІУ зазначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 зазначеного Закону).
Згідно з частиною 12 статті 20 Закону № 1058-ІУ страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
В силу частини 2 статті 106 Закону № 1058-ІУ, що діяв на момент спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (надалі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІУ, також діючого на той момент, встановлено, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності передбаченої законодавством до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць з затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами частини 13 статті 106 зазначеного Закону № 1058-IV встановлено, що при нарахуванні пені та накладенні штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Також судом 1 інстанції вірно установлено, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України з 01.01.2010 року по 19.10.2011 року.
Всього підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 1697,83 грн. Вказане підтверджується перевіреними судом доказами: карткою особового рахунку суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та вимогою від 23.05.2011 року за№ Ф-39/1 (а.с. 9-10).
Таким чином, заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі становить 1697,83 грн.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Згідно рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб’єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в частині 2 статті 124 Конституції України.
Оскільки, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідачем не погашена, вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Посилання апелянта на те , що суд при винесенні рішення застосував норми закону які втратили силу, не може бути прийнято до уваги оскільки суд вірно застосував норми закону які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та вірно застосував норми закону які діють після виключення згідно із Законом України від 08.07.2010 р.ч.2 ст.17,ч.3 ст.18., ч.2 та 9 ст. 106 з Закону « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - оскільки заборгованість відповідача охоплює період з 01.01.2010 року по 19.10.2011 року.
Посилання апелянта на те, що судом у постанові в описовій частині в першому абзаці вказана не обґрунтована сума 51174.25 коп., колегія суддів вважає технічною опискою, яка не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції і не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, оскільки з відповідача стягнута сума заборгованості згідно заявлених вимог яку до речі і визнає відповідач.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 – залишити без задоволення , а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-3634/11/0970 за позовом Прокурора Галицького району в особі Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_1