ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 р. Справа № 23910/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Обрізка І.М.,
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 року №2а-6962/11 за позовом ОСОБА_3 до Кодобнянської сільської ради, Кропивницької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Кадобнянської сільської Ради, Кропивницької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання не чинними п.5.3 рішення виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року та п.5.2 рішення Кропивницької сільської ради №22 від 23.03.1989 року в частині узаконення самовільно збудованої господарської споруди (кормокухні - літньої кухні) ОСОБА_5. В обгрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3, посилався на те , що він є співвласником домоволодіння №34 по вул. С.Стрільців в с. Кадобна, Калуського району. Дане домоволодіння було зареєстровано в по господарських книгах Кропивницької сільської ради, Калуського району з 1955 року, як колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_6, ОСОБА_7, його дружина та четверо їх дітей. Домоволодіння було побудовано на підставі рішення Кропивницької сільської ради від 03.05.1955 року та дозволу №158 Калуського райвиконкому від 07.12.1955 року. В данному дворі знаходиться житловий будинок та господарські споруди.
В даному будинку на правах квартиронаймачів на подвір»ї позивача проживала сім»я ОСОБА_8: подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і їхні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_11. В кінці 80-х років ними самовільно на подвір»ї позивача була побудована літня кухня. В 1996 році померла ОСОБА_12, ОСОБА_4 після одруження в 1997 році він перейшов проживати в господарство ОСОБА_11 і з 80-х років проживає в Тернопільській області.
В даний час позивач оформляє право власності на ціле домоволодіння в тому числі і на земельну ділянку, яка рішенням Кадобнянської сільської ради від 29.12.1993 року була передана у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_6 Позивач просив ОСОБА_4 звільнити їх подвір’я від майна, що залишилося після смерті його батьків, однак він відмовився заявивши, що літня кухня узаконена. Звернувшись в архів позивач дізнався, що рішенням виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року узаконено будівництво літньої кухні ОСОБА_8. Аналогічне рішення сільська рада прийняла також 23.03.1989 року. Вважав, що дані рішення є незаконними, тому з позовом звернувся до суду.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від14 листопада 2011 року у справі №2-а-6962/2011 позов задоволено, та визнано незаконним п.5.3 рішення виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року та п.5.2 рішення Кропивницької сільської ради №22 від 23.03.1989 року в частині узаконення самовільно збудованої господарської споруди (кормокухні – літньої кухні) ОСОБА_13. За правилами ст.ст.120,121,123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності і володіння, користування та розпорядження ним здійснювалося зі згоди всіх членів двору.
Оскільки літня кухня побудована на земельній ділянці, яка була у користуванні колгоспного двору, її будівництво здійснено не членами колгоспного двору не могло бути узаконено без згоди голови та членів колгоспного двору. Суд 1 інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.105 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) таке будівництво взагалі не могло бути узаконено, оскільки сім»я ОСОБА_8 не будучи власниками житлового будинку, побудували господарську споруду - літню кухню (кормокухню) без виділення під будівництво земельної ділянки у передбаченому законом порядку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, третьою особою на стороні відповідача – ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення яким в позові відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4,зазначає, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме застосовано норму закону, яка не діє на даний час і взагалі не має ніякого відношення до даного спору.
Крім того викладені в позовній заяві обставини прийняття такого рішення не відповідають дійсності оскільки особи, які народились і 50 років прожили в «колгоспному дворі» і були зареєстровані, не могли бути квартиронаймачами. А такими особами були його батьки: ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і він в тому як їх дитина.
Між членами колгоспного двору був проведений поділ: кожен мав окремий заїзд, окрему ізольовану частину будинковолодіння та окремі господарські будівлі. Також апелянт зазначає, що відповідно до вимог ст.99 КАС України не врахував строк звернення позивача до суду, який він навіть не просив його поновити .
Підтвердженням того , що позивач ОСОБА_3 знав раніше про рішення сільської ради про узаконення так званої літньої кухні є цивільна справа №2-708/2007 року де він був відповідачам і в матеріалах якої знаходиться будівельний паспорт на спірну літню кухню та зазначено рішення виконкому які оспорює позивач.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
У відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи , що позивач ОСОБА_14, не звертався до суду з заявою про поновлення строку і дана обставина не була предметом розгляду судом 1 інстанції.
Також судом 1 інстанції в постанові від 14 листопада 2011 року не наведено жодних мотивів відносно наслідків пропущення строків звернення позивача до адміністративного суду після закінчення строків установлених законом.
Відтак колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, апеляційний адміністративний суд Львівської області –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 року у справі №2-а-6962/2011 за позовом ОСОБА_3 до Кадобнянської сільської Ради, Кропивницької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_15 про визнання незаконними рішень сільської ради - скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Кадобнянської сільської Ради, Кропивницької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень сільської ради рішення виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року та п.5.2 рішення Кропивницької сільської ради №22 від 23.03.1989 року в частині узаконення самовільно збудованої господарської споруди (кормокухні -літньої кухні) ОСОБА_13 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_1