ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 12/407 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого Глос О.І. Бакуліної С.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Сервіс” - ГУВ |
на постанову | від 18.04.2006 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду міста Києва № 12/407 |
за позовом | ТОВ “Сервіс” - ГУВ |
до | Дочірнього підприємства “Київське спеціалізоване управління №21 “Стальконструкція” Відкритого акціонерного товариства “Центростальконструкція” |
про | стягнення 219464,20 грн. |
за участю представників: - позивача | Шкварка А.В. |
- відповідача | Бондаренко Н.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2005 (суддя Смілянець В.В.) позовні вимоги про стягнення 219464,20 грн. вартості поставленої продукції та наданих автотранспортних послуг задоволені на суму 116142,29 грн. основного боргу, яку стягнуто з ДП “Київське спеціалізоване управління № 21 “Стальконструкція” на користь ТОВ “Сервіс” - ГУВ.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги на суму 116142,29 грн. позивач підтвердив, підписавши сумісно з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2005, натомість відповідач не спромігся довести факт відвантаження позивачеві 39,686 тон металоконструкцій за накладною №20 від 27.02.2004 і, відповідно, підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог в цій частині.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Малетича М.М., Студенця В.І.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 18.04.2006 рішення у справі скасувала, в задоволенні позовних вимог відмовила.
Постанова мотивована тим, що відповідач довів факт поставки позивачеві 27.02.2004 за накладною № 20 металоконструкцій у кількості 33 тони на загальну суму 134475 грн., в зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог на значно меншу суму 116142,29 грн. відсутні.
ТОВ “Сервіс” - ГУВ з постановою у справі не згодне, в своїй касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що заперечує отримання металоконструкцій від відповідача, вважає, що довіреність та накладна не є правочином в розумінні статей 202, 207 Цивільного кодексу України, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Отже, довіреність та накладна, які містять різні підписи уповноваженої особи ТОВ “Сервіс” –ГУВ і різну кількість металоконструкцій, а за відсутності у відповідача будь-яких інших первинних документів, не фіксують та не можуть підтверджувати факт виникнення у позивача зобов’язань перед відповідачем по спірній накладній № 20 від 27.02.2004.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено в судових актах попередніх інстанцій, протягом 2003 - 2005 років між ДП “Київське спеціалізоване управління № 21 “Стальконструкція” та ТОВ “Сервіс” - ГУВ існували господарські відносини з приводу купівлі-продажу та поставки товарів будівельного призначення.
Розглядаючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що він виник в зв’язку з невизнанням ТОВ “Сервіс” - ГУВ (позивачем) заборгованості за накладною № 20 від 27.02.2004 в сумі 194064,54 грн. за поставлені йому ДП “Київське спеціалізоване управління № 21 “Стальконструкція” (відповідачем) металоконструкцій, тобто вдались до встановлення правовідносин, які виникли саме за цією накладною, вважаючи її предметом доказування у справі і дійшовши прямо протилежних висновків щодо існування у позивача заборгованості перед відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, що входять до предмету доказування, яким є наявність чи відсутність заборгованості саме відповідача в сумі 219464,20 грн. за поставлений металопрокат і надані автотранспортні послуги, а не навпаки.
При цьому, суди попередніх інстанцій не встановили характеру правовідносин між сторонами в межах предмету доказування, не обґрунтували їх жодною з норм матеріального права, якими ці правовідносини регулюються, а керувались виключно складеними сторонами в процесі розгляду справи актами звірки взаєморозрахунків, і, не звернувши уваги, що ці акти складені в кількох різних редакціях, невідомо з яких причин врахували дані позивача за актом звірки станом на 29.11.2005 про заборгованість відповідача в сумі 116142,29 грн., визначивши цю суму як суму позову.
Так, задовольняючи позовні вимоги в сумі 116142,29 грн., суд першої інстанції решту позовних вимог фактично не розглянув, в резолютивній частині рішення вони відображення не знайшли, адже, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем позовні вимоги на суму 219464,20 грн. уточнювались, змінювались або зменшувались в порядку ст. 22 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи спір, припустився такої ж помилки, зазначивши в спірній постанові від 18.04.2006, що позовні вимоги складаються саме з цієї суми основного боргу, однак, врахувавши, що 27.02.2004 відповідачем була виписана накладна № 20, по якій він мав намір поставити позивачеві металоконструкції у кількості 39,686 тон по ціні 4075 грн. за тону на загальну суму 194064,54 грн. (разом з ПДВ), а позивач видав своєму відповідальному працівнику Грищенко О.М. довіреність серії ЯЗМ № 544292 на отримання товару за цією накладною у кількості 33 тони, дійшов висновку про поставку товару позивачеві на суму 134475 грн., а, отже, і відсутність у відповідача боргу.
Разом з тим колегія суддів констатує, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, однак, первинні документи, які згідно вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фіксують факти здійснення господарських операцій, зокрема, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо, які б підтверджували поставку позивачеві металоконструкцій на визначену судом суму, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом апеляційної інстанції фактично здійснено зарахування зустрічних вимог відповідача без зазначення для того правових підстав, визначення статусу таких вимог, витребування і дослідження документів, що їх підтверджують.
Не встановлення судами попередніх інстанцій всіх вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 у справі господарського суду міста Києва № 12/407 та рішення від 08.12.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу ТОВ “Сервіс” –ГУВ задовольнити частково.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна