Справа №2-5232/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Левченко Т.А. секретаря Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та відповідно до чинного законодавства має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. За 2007-2009 роки Управлінням праці та соціального захисту населення йому призначена та виплачена допомога на оздоровлення в розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що діями відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення порушується його право на отримання вказаної допомоги в установленому законом розмірі, просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 - 2009 роки в сумі 7727.5 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов'язати відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки управлінням проведено нарахування та виплата вказаної допомоги з межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та згідно діючого в період виплати законодавства.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у спразі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (а. с. 10). Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради є органом влади, який у м. Суми проводить нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дію положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Згідно п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 48 Закону "України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в редакції, яка передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.71 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік » від 26.12.2008 року у 2009 році надано право Кабінету Міністрів України встановити розмір соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними програмами. Як вбачається з паспорту бюджетної програми на 2009 рік, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, підставою для виконання бюджетної програми в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії є постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Судом встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги позивачу в розмірі 100 грн. 00 коп. в червні 2007 року, в квітні 2008 року та в жовтні 2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562(а.с.12).

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 юку № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас зрегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме остереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з /рахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих задатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету ножна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008,2009 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:».

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: за 2007 рік -у червні 2007 року, за 2008 рік -у квітні 2008 року - положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки були діючими. Щодо зазначеного положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», то зоно неконституційним не визнано та діяло протягом 2009 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на час виплати грошової допомоги у 2007, 2008, 2009 роках відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними немає, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19,75,95,147,152 Конституції України, ст. 23 Бюджетного Кодексу України, Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88,212,214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у спразі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А Левченко