КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8/10 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.К.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1М
У Х В А Л А
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.06.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4, редакції газети «Зоря Полісся» про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, стягнення моральної шкоди та спростування недостовірної інформації, -
В С Т А Н О В И В :
27.07.2007 позивачі звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому з урахуванням подальших збільшень позовних вимог просили:
- визнати недостовірною інформацію, в якій автор статті зазначає, що «брати ОСОБА_3 на АТЗТ «Радомишльський машобудівний завод»коять злочини, допустили борг по заробітній платі працівникам підприємства станом на 01.01.2006 в розмірі 700 тисяч гривень; підприємство змінило звіт із заборгованості, зазначивши в ньому лише 180,2 тисяч гривень, причому заробітна плата не була виплачена, а надана працівникам за червень місяць 2006 року як позика на суму 78567 гривень; ОСОБА_2 надає фінансову допомогу заводу АТЗТ за рахунок незаконного продажу обладнання та інших цінностей заводу; без дозволу бувшої працівниці громадянки ОСОБА_5 брати ОСОБА_2 при допомозі керівника банку «Аваль»оформили на неї кредит в сумі 25 тисяч гривень терміном на 3 роки, а гроші забрали собі. Коли ж ОСОБА_5 спробувала закрити злочинно оформлений на неї кредит, то поплатилась своїм місцем праці і через деякий час була звільнена з роботи. Належний при звільненні розрахунок, в тому числі борг по заробітній платі, не отримала; братами ОСОБА_2 в Коростенському відділенні ощадбанку на фізичних осіб було взято 125 тисяч гривень кредиту, а під заставу поставлено заводське майно. Тобто допущено подвійну аферу»;
- відшкодувати моральну шкоду шляхом стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 6800 гривень, а на користь ОСОБА_3 5100 гривень.
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.06.2010 у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачами подана апеляційна скарга, в якій вони просять постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зважаючи на заяву про відвід судді, а також постановити окрему ухвалу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вимоги апелянта про направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд не підлягають задоволенню, оскільки ні з матеріалів справи, ні навіть з доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для цього, виключний перелік яких на момент подання апеляційної скарги був встановлений ст. 204 КАС України, а на даний час встановлений п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI).
Колегія суддів звертає увагу, що стосовно вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали, то ні з матеріалів справи, ні з доводів апелянта не вбачається підстав для її задоволення, виключний перелік яких встановлений ст. ст. 166, 208 КАС України.
Позовні вимоги заявлені до голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Згідно до п. 13 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»голова районної ради зобов'язаний забезпечувати роботу по розгляду звернень громадян.
При цьому, робітники АТЗТ «Радомишльський машинобудівний завод» звернулися на ім'я голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4 та інших керівників правоохоронних та виконавчих органів влади через редакцію газету «Зоря Полісся»від 24.06.2005 № 51-51, яка є в матеріалах справи.
До того ж, згідно ст.ст. 13, 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»депутат місцевої ради має право на депутатське звернення, викладене в письмовій, формі, з вимогою з питань пов'язаних з його депутатською діяльністю до керівників правоохоронних та контролюючих органів для розгляду порушеного питання, а також має право вимагати усунення порушення законності у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян, або інших порушень законності та має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, а також до правоохоронних та контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
В свою чергу, у зверненні працівників АТЗТ «Радомишльський машинобудівний завод», надрукованому в газеті «Зоря Полісся»№ 51-52 від 24.06.2006 під назвою «У пошуках правди, законності та справедливості»та у листах голови Радомишльської РДА Житомирської області ОСОБА_6 за № кол-177/13 від 31.03.2006 та № кол-117/13 від 02.03.06 вказувались порушення законності з боку керівництва дирекції ТОВ «Малинська ПФК»та АТЗТ «Радомишльський машинобудівний завод».
Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачена заборона звернення депутата місцевої ради до правоохоронних органів через засоби масової інформації. Більш того, згідно до пунктів 1, 4 ст. 94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є повідомлення, опубліковані в пресі, а також заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Правомірність вищезазначених дій голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4 підтверджується також й положеннями рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 № 8-рп/2003 у справі за Конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положення частини 1 ст. 7 ЦК України РСР (справа про поширення відомостей) та постановою Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 1997 року, з яких вбачається, що звернення громадянина до правоохоронних органів про захист прав від неправомірних дій інших осіб не може вважатись поширенням неправдивих відомостей, не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди. До того ж, Конституційний суд України вирішив, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
До того ж, згідно постанови Пленуму ВС України № 1 від 27.02.2009 під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі, підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується й з вимогою позивачів про завдання їм моральної шкоди та відшкодування її, так як, вони це аргументують тим, що до цих пір так і не спростована неправдива інформація у ЗМІ, є надто тривалою у часі (заяви позивачів про збільшення позовних вимог від 11.01.2010 та від 07.12.2009), оскільки по-перше, позивачі самі могли б спростувати через газету, на їх думку, чого ними зроблено не було. По-друге, тривалий у часі розгляд справи у суді не залежить від голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4. По-третє, позивачами не наведено і не подано ніяких доказів фізичних чи моральних страждань, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації тощо завданих діями зазначеного відповідача. Апелянтами не наведено з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги заявлені до голови Радомишльської районної ради Житомирської області ОСОБА_4 дійсно не підлягають задоволенню.
Стосовно ж позовних вимог заявлених до редакції газети «Зоря Полісся», то вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції помилково вважав, що справа в цій частині є адміністративною, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
При цьому, із журналу судового засідання від 10.03.2010 вбачається, що Брусилівський районний суд Житомирської області притягнув до участі в справі як відповідача редакцію газети «Зоря Полісся»(а. с. 264), яка не є суб’єктом владних повноважень.
Колегія суддів не виключає можливості порушення прав позивачів редакцію газети «Зоря Полісся», проте в зв’язку із порушенням в даному випадку підвідомчості спору, дані правовідносини взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
В даному випадку суду першої інстанції було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний позов –це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з положеннями ст. 275-277 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Із зазначених положень КАС України, ЦК України, ЦПК України та матеріалів справи вбачається, що даний спір в частині заявлених позовних вимог до редакції газети «Зоря Полісся»в будь-якому випадку не може бути врегульованим судами адміністративної юрисдикції.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами в цій частині, є лише цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про захист особистого немайнового права.
Та обставина, що другим відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір в цій частині публічно-правовим, оскільки вимоги позивача до редакції газети «Зоря Полісся»не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
В свою чергу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.06.2010 –задовольнити частково.
Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.06.2010 –скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до редакції газети «Зоря Полісся», а провадження у справі в цій частині –закрити.
В іншій частині постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.06.2010 –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2011.