с права № 1-23/2009

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5  травня 2009 року                                                                       смт.Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

під головуванням :

судді Лободзінського А.С.

при секретарі - Вінічук О.О.

з участю прокурора -  Махацького Ю.М.

розглянувши в с.м.т. Демидівка Рівненської області у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого,  не одруженого,  не судимого, вільно володіючого українською мовою  -  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 будучи зобов»язаним згідно рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2007 року сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 100 ( сто) гривень щомісячно  на користь ОСОБА_2  на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6,  за  період з 16 березня 2007 року по 31 січня 2009 року маючи тимчасові  доходи та реальну можливість сплачувати аліменти, систематично своїх аліментних зобов»язань не виконував, стати на облік в районному центрі зайнятості, а також працевлаштуватись не намагався, на попередження посадових осіб державної виконавої служби про притягнення до кримінальної відповідальності не реагував, заборгованість по аліментам не погасив,  і таким чином злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх  дітей.

    В судовому засіданні   ОСОБА_1   винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що знав про наявність судового рішення. Згідно з   судовим рішенням,  він зобов»язаний починаючи з 16 березня 2007 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 100 ( сто) гривень щомісячно  на утримання двох неповнолітніх дітей. Однак, у зв»язку з відсутністю постійної роботи, своїх аліментних зобов»язань належним чином не виконував. Через це, станом на 31 січня 2009 року за ним утворилась заборгованість в сумі 2051 гривня 68 копійок. Разом з тим, стати на облік в службі зайнятості не намагався, маючи тимчасові заробітки, жодної гривні на погашення заборгованості по аліментах не сплатив. Крім цього, має у власності земельну ділянку ( пай ), про-те підсобним господарством не займається, в оренду даний пай  сільгоспвиробникам не надав і будь-яких доходів від її використання, які б можна було спрямувати на оплату аліментних зобов»язань не одержав.

Отже, з показань підсудного слідує, що останній  усвідомлюючи  суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, впродовж тривалого часу аліментних зобов»язань не виконував і таким чином допустив заборгованість по аліментам. Викладене свідчить про те, що  ухилення  ОСОБА_1 від сплати аліментів носить злісний  характер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила показання підсудного щодо обставин вчиненого ним злочину.

      Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з”ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз”яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вважає вину  ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину  доведеною.

    Органами досудового слідства дії підсудного кваліфіковано за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей ( аліментів), і така кваліфікація дій підсудного на переконання суду,  знайшла своє  підтвердження в ході судового розгляду.

    Обираючи покарання підсудному в межах санкції ч.   1 ст.164 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання.

    Так, відповідно до ст.12 КК України злочин вчинений  ОСОБА_1 ,  відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

По місцю проживання підсудний характеризується посередньо - ( а.с.34)

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

До обставин, що пом”якшують покарання підсудного, суд відносить щиросердечне каяття.

    Враховуючи  вище наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, враховуючи, що скоєний ним злочин є злочином невеликої тяжкості,  а також наявність пом»якшуючих покарання підсудного обставини,    суд відповідно до ст.75 КК України,  прийшов до висновку, про можливість виправлення  ОСОБА_1 встановивши йому  випробування,  без реального відбування покарання,.    

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України,-

                                                                 З А С У Д И В:

     ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164   КК України і призначити йому покарання – 1 ( один) рік обмеження волі.

    На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши  йому іспитовий строк -1 ( один) рік.

    Покласти на ОСОБА_1 відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України обов»язки повідомляти органи кримінально-виконавчої  системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

    Запобіжний захід  ОСОБА_1 до набрання вироком  законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.      

     Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя: