Справа № 11-912 Головуючий у І інстанції Федорова

Провадження № 11/1090/11277/11 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 24 28.09.2011

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2011р. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого – Шроля В.Р.

Суддів - Нагорного А.М., Капічон О.М.

з участю прокурора – Стаховської Н.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора та засудженого ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду 14 червня 2011року.

Цим вироком ОСОБА_2, 30.09.1955р. народження, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості -

засуджений за ст. 212 ч.2; 358 ч.2,3; ч.1 ст.70 КК України на 4 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, з нарахуванням та сплатою податків до бюджету строком на 3 роки.

ОСОБА_3, 29.01.1974р. народження, уродженка с. Стави Кагарлицького р-ну, жителька АДРЕСА_1, раніше не судима -

засуджена за ст. 27 ч.5-212 ч.2, 27 ч.5-358 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3І від призначеного основного покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки, та на 2 р. відповідно.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони в період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., за попередньою змовою між собою, підробили документи, і використовуючи їх для укладання псевдо-угод про проведення фінансово-господарських операцій з неіснуючими підприємствами, не заплатили до державного бюджету податок на додану вартість сумі 1043116,57 грн., чим заподіяно збитки державі у великих розмірах.

В поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважає що вирок суду не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засуджених внаслідок м’якості.

На думку прокурора, суд своє рішення про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання нічим не мотивував. Крім того, підсудні свою вину не визнали, матеріальні збитки не відшкодували.

Прокурор просить вирок суду скасувати і постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_2 на 4 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, з нарахуванням та сплатою податків до бюджету строком на 3 роки, ОСОБА_3- на 2 роки обмеження волі.

В поданій апеляції підсудний ОСОБА_2 не згоден з вироком суду і вказує, що судом не дана оцінка обставинам справи і не взято до уваги те, що законодавством України при виборі партнерів, з якими проводяться господарські операції, не передбачена обов’язкова перевірка щодо дійсності їх статутно-реєстраційних документів, ліцензій. Крім того, оперуповноваженим Білоцерківської ОДПІ ОСОБА_4 було вилучено документи, його господарської діяльності, і які з матеріалів справи зникли.

Також, ОСОБА_2 зазначає, що в процесі судового слідства не достатньоь перевірено наявність підприємств, з якими він співпрацював. На думку апелянта, ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не може бути підставою вважати, що підприємств, з якими він співпрацював не існує. При виконанні своїх господарсько-фінансових функцій – він не перевіряв і не зобов»язаний був перевіряти, чи являються його партнери платниками податків на додану вартість.

Крім того, засуджений вказує, що у нього вилучені документи, які до матеріалів справи не долучені, і які мають підтвердити законність його дій. Апелянт вказує, що з підстав відсутності відповідних фінансово-звітних документів, які як він зазначає, у нього були вилучені під час виїмки, - досудовим слідство не було доведено заниження валового доходу і не встановлено заниження податкового зобов»язання на значну суму.

Поряд з цим, засуджений вказує на ряд процесуальних порушень. Зокрема, - що в протоколі обшуку (т.6 а.с.123) відсутні підписи понятих та учасників слідчої дії, а у висновку судово-почеркознавчої експертизи безпідставно зазначено, що підпис в накладній №756 виконано ОСОБА_3.

Також апелянт вважає, що визнання податкової накладної продавця фіктивною, не впливає на результати діяльності покупця, і не може бути підставою для притягнення до відповідальності.. Окрім того на думку засудженого, судом необґрунтовано не надана оцінка показам директорів підприємств, яким він постачав товаро-матеріальні цінності, і які були допитані в судовому засіданні, а також суд не визначив долю вилучених у нього товаро-матеріальних цінностей на суму 211 177грн..

Засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити.

Засуджена ОСОБА_3 в поданих запереченнях на апеляцію прокурора, вважає вирок законним і обґрунтованим, просить залишити його без зміни.

В судовому засіданні засуджена ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування щодо неї ст.1 п.е Закону України «Про амністію у 2011році»

Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого, перевіривши вирок суду, матеріали справи і доводи апеляцій, судова колегія вважає апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_2 необґрунтованими.

Як вбачається з вироку суду, суд першої інстанції повно, всебічно і об»активно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненому злочині. Вина засудженого доводиться показами самого засудженого, в яких він пояснює обставини несплати податкових зобов»язань, однак не визнає своєї відповідальності за таке.

Вина також доведена показами свідків, висновками експертиз, протоколами слідчих дій і другими матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що податковий кредит засудженим формувався за рахунок заліку в свої витрати виплат постачальниками податку на податкову вартість, в здійсненні якої засуджений мав бути впевненим. З цих підстав засуджений, як підприємець міг не знати адреси і других реквізитів постачальника, але мав бути впевненим у сплаті ними всіх передбачених податків, в тому числі і податку на додану вартість. Цих, передбачених законом умов, приватний підприємець ОСОБА_2 – не дотримався, і вказав у своїх витратах сплату податкових зобов»язань постачальниками, не впевнившись у таких їх тратах. Ці обставини повністю доведені проведеною по справі бухгалтерською експертизою.

Посилання автора апеляції на невідповідність висновків експертизи і на відсутність підписів понятих в протоколах слідчих дій, - фактичним даним не відповідає, і є ним надуманою. Відсутність в матеріалах справи вилучених документів проведеною перевіркою прокуратури не підтверджена, звітні документи вилучались в установленому законом порядку, з залученням понятих і з участю осіб, у яких проводилась виїмка. Законність проведеної слідчої дії підтверджена підписами осіб, які приймали участь у слідчій дії.

Вилученими і долученими до справи речовими доказами, суд розпорядився відповідно до вимог закону.

При таких обставинах судова колегія вважає вирок суду законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування – не вбачає.

Поряд з цим, засуджена ОСОБА_3 надала суду посвідчення, з якого вбачається, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції і користується пільгами, що встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». Ці обставини, згідно ст.1 п.е Закону України «Про амністію у 2011році», є підставою для застосування стосовно засудженої ст.6 вказаного закону, зі звільненням засудженої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Проти застосування акту амністії засуджена ОСОБА_3 не заперечує

Керуючись ст.365,366 КПК України; ст.1п.е; ст.6 Закону країни «Про амністію у 2011році», колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міскрайонного суду Київської обл. від 14 червня 2011р. стосовно нього – без зміни.

Цей же вирок, в частині засудження ОСОБА_3, – скасувати на підставі ст.6 Закону України «Про амністію у 2011році», провадження по справі в цій частині – закрити.

Судді: Шроль В.Р. Нагорний А.М. Капічон О.М.