Справа 2-49/07
РІШЕННЯ
Іменем України
м. Скадовськ 31 січня 2007 року
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючої судді -Ведмідської Н.І.
при секретарі - Талановій В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання за ним права власності на частину житлового будинку.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та в обґрунтування пояснив, що його рідний брат ОСОБА_4 був співвласником частини будинку АДРЕСА_1.
У 1983 році брат отримав дозвіл на прибудову до його частини будинку веранди, після чого вони з ним домовилися будувати веранду спільно. Разом з братом вони залили фундамент, після чого він особисто за свої кошти придбав будівельні матеріали, однак добудувати веранду разом не встигли так як у 1987 році ОСОБА_4 помер. Після смерті брата він сам прибудував до його житлового будинку дві прибудови, які раніше так і в теперішній час використовуються як веранда та коридор, які він оцінює у 2154 грн. Через ці прибудови здійснюється вхід в житлову кімнату будинку. Названі прибудови не опалюються. Після смерті брата його частку майна успадкували ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_6 продала належну їй частку відповідачці ОСОБА_2, а спадкоємцем частки ОСОБА_5 став він та відповідач ОСОБА_3.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання з'явився позов визнав та пояснив, що проти задоволення позову не заперечує так як йому відомо, що веранди будував позивач за свій рахунок.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання з"явилася, позов не визнала та пояснила, що позивач не був та ні є співвласником будинку АДРЕСА_1. Дозвіл на прибудову було надано ОСОБА_4. Договору між позивачем та ОСОБА_4 на співзабудову не існує. Прибудовані веранди є складовою частиною житлового будинку, та окремо від будинку використовуватися не можуть. Вона вважає, що за таких обставин вимога позивача не може бути задоволена.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини мали місце у 1987 році, тому щодо них застосовується ЦК України в редакції 1963 року.
Відповідно до ч.1 ст.430 ЦК України, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення господарської мети, як-то: будівництво жилих будинків.
Згідно з ч.2 ст. 432 ЦК України, грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
На період 1987 року співвласниками будинку АДРЕСА_1 були ОСОБА_7 - 7/50 частин, ОСОБА_8 - 43/100 частин, та ОСОБА_4 - 43/100 частин. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 користувалися окремими частинами будинку, мали окремі виходи.
Сторони ці обставини визнають, тому згідно ч.1ст.61 ЦПК України вони звільняються від доказування.
Згідно з листом виконавчого комітету Скадовської міської ради НОМЕР_1, рішенням виконкому НОМЕР_2 п.14 ОСОБА_4. було дозволено прибудувати зі східного боку належної йому частини будинку веранду розміром 2,5x5,0м за погодженням співвласника та після смерті ОСОБА_4 06.01.1987 року, право на будівництво перейшло до його спадкоємців.
Спадкоємцями ОСОБА_4 були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, це також обидві сторони визнали та не оспорюють. Таким чином після смерті ОСОБА_4 співвласниками будинку стали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Сторони ці обставини визнали.
З вищевказаного листа Скадовського міськвиконкому від15.03.1994 року також відомо, що рішенням Скадовської міської ради НОМЕР_3п.1.14 були внесені в документацію на житловий будинок АДРЕСА_1 прибудови зі східного боку будинку розміром 3,1x4,14м та 1,68x2,17м.
Ці обставини сторонами не оспорюються.
Надалі ОСОБА_8 успадкував 7/50 частки у праві спільної часткової власності на будинок, після ОСОБА_7., всю свою частку, а це 57/100 продала відповідачці ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_5, її частку у праві спільної часткової власності на будинок успадкували відповідач ОСОБА_3,- 43/480, ОСОБА_8.( в минулому ОСОБА_6) - 43/480 частки, та позивач ОСОБА_2- 43/240 частки.
При цьому ОСОБА_8, також продала повністю свою частку - 129/800 відповідачці ОСОБА_2, а ОСОБА_1 звернувшись з заявою про прийняття спадщини та на час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Вказані обставини сторони визнали повністю, тому від доказування звільнені.
Таким чином, на час розгляду справи співвласниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та частка яка відходитьОСОБА_1- 43/240 поки значиться за померлою ОСОБА_5.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не був та не є співвласником будинку АДРЕСА_1.
Позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що між ним та власником будинку ОСОБА_4, або його спадкоємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_5. існував договір про сумісну діяльність.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що у 60-і роки він на прохання позивача привозив куплене ним каміння до будинку ОСОБА_4, але йому невідомо за чиї саме гроші купувалися будівельні матеріали та про будь-який договір між братами ОСОБА_3.
Позивач не представив в судове засідання докази, щодо матеріальних витрат, які він поніс при будуванні цих прибудов.
Позивач пояснив суду, що на час наче б то існуючої домовленості вони з братом мешкали за різними адресами, в кожного з них були самостійні сім'ї, а прибудови завжди використовувалися як веранда та коридор житлового будинку та окремо від нього використовуватися не можуть.
При цьому позивач не надав судові переконливі доводи щодо мети створення спільної власності у вигляді будівель, які можуть використовуватися лише разом з жилим будинком, співвласником якого він не був та не є.
За життя ОСОБА_4 розпорядився своєю часткою в праві спільної часткової власності на будинок, шляхом складання заповіту. При цьому ОСОБА_1 в числі його спадкоємців не названо.
Всі ці обставини, дають підстави вважати, що договору про співзабудову між ОСОБА_4 та позивачем не існувало, а сам по собі факт допомоги забудовнику, з боку близьких, не може бути підставою для задоволення їх вимог щодо визнання за ними права власності на частину будинку.
Окрім нього, відповідачкою ОСОБА_2 в якості доказу надано лист написаний від імені ОСОБА_5 на адресу голови Скадовської міської ради, від 23.10.1991 року, зі змісту якого вбачається, що на час його написання, тобто на 23.10.1991 року, між ОСОБА_5. та ОСОБА_8 вже існував спір з приводу права власності щодо прибудованих веранд. В листі ОСОБА_5 просить виконком не узаконювати наче б то побудовані ОСОБА_8 веранди, а зруйнувати їх, або узаконити на її ім'я, так як вважає, що вони побудовані з її матеріалів. На це позивач пояснив, що йому було відомо про наявність цього листа так як писав його саме він власноруч на прохання ОСОБА_5, яка його лише підписала.
Наявність існуючого спору щодо прибудов також підтверджується листом виконавчого комітету Скадовської міської ради від 15.03.1994 року, з якого вбачається, що з питанням набуття права власності до виконкому ще у 1991 році зверталися ОСОБА_6.та ОСОБА_5
Відповідно до ст.71 ЦК України( в редакції 1963 року), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно ст.76 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, враховуючи, що позивачеві вже у 1991 році було достовірно відомо про існуючий спір про право власності щодо прибудованих веранд, а він за захистом свого права до суду звернувся лише у 2006 році, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем порушено.
Враховуючи, що сплату судових витрат позивачем було відстрочено до ухвалення рішення, в задоволенні позову відмовлено, судові витрати підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України суд ,-
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 51грн, та витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення або протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.