ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. < Текст >Справа № 77028/09/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача                      ОСОБА_1,

суддів:                                                             Святецького В.В., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Львівської області на постанову Шевченківського районного суду м. Львова Львівської області від 18 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Львівської області про визнання неправомірними дій відповідача при виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання здійснити перерахунок допомоги,-

ВСТАНОВИВ

03 листопада 2008 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки в сумі 4706,63 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати до досягнення дитиною трирічного віку щомісячну допомогу по догляду за дитиною в розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова Львівської області від 18 травня 2009 року позов задоволено: зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача 4706,63 грн. недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період листопад 2007 року-вересень 2008 року включно, зобов’язано відповідача з жовтня 2008 року нараховувати й виплачувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному розмірі у відповідності до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей, віком до 6 років.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявленого позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у 2007-2008 роках. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є матір’ю дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснювала догляд за ним до досягнення трирічного віку. Також, судом було встановлено, що виплата позивачеві такої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразова допомога при народженні дитини здійснювалися у розмірах, менших, ніж передбачено законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі – Закон № 2240) позивач мала статус застрахованої особи, а тому допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була їй надаватись згідно з цим Законом.

Відповідно до ст.43 Закону № 2240 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині зупинення на 2007 рік дії, зокрема, ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якою визначено розмір зазначеної допомоги, а тому з цієї дати відновлено дію ст.43 вказаного Закону.

Із матеріалів справи, зокрема із довідки № 9 від 28.10.2008 року, виданої Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Львівської області ( арк.9), вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена позивачу починаючи із листопада 2007 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з листопада 2007 року по 31.12.2007 року, що на думку колегії суддів, відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Суд виходив з того, що дії відповідача не відповідали чинним на момент їх вчинення нормативно-правовим актам, які визначали порядок нарахування та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, судом першої інстанції не враховано наступне. Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що з 1 січня 2008 року дорівнює різниці між 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Дані положення Закону «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 неконституційними не визнані.

Встановлено, що у вказаний період 01.01.2008 року-18.05.2009 року (по дату винесення рішення судом першої інстанції) управління праці діяло відповідно до наведених положень закону, його дії є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині, а також у частині нарахувань конкретних сум допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовна вимога про зобов’язання відповідача здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – по 02.09.2010 року - відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає скільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, у яких право останнього не є порушеним.

Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позовна вимога у частині зобов’язання відповідача сплатити конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов’язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Тому, стягнувши спірні суми, судом обрано невірний спосіб захисту порушених прав позивача. Окрім вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність підстав для визначення в судовому порядку конкретного розміру допомоги, оскільки такий повинен визначатися саме органами праці та соціального захисту населення, а не судом.

Таким чином, суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Львівської області задовольнити частково, постанову Шевченківського районного суду м. Львова Львівської області від 18 травня 2009 року у справі № 2-а-239/09 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі, визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за вказаний період з урахування виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Святецький

ОСОБА_5