ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 р. Справа № 147433/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про нарахування та виплату недоплаченої частини додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, -
встановив:
У травні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 04.11.2010 року із урахуванням ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В адміністративному позові позивач також заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому як особі постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС та віднесеної до 2-ої категорії, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватися додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, як вказує у своєму позові позивач, відповідач таку пенсію протягом оскаржуваного періоду, йому виплачував у значно меншому розмірі.
Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 04.11.2010 року у відповідності до ст.ст. 51, 67 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру додаткової пенсії 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов’язано відповідача починаючи з 04.11.2010 року провести перерахунок та проводити виплату пенсії позивачу, відповідно до ст.ст. 51, 67 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру додаткової пенсії 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням проведених виплат. Дану постанову судом першої інстанції допущено до негайного виконання у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Апелянт також вказує на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки частина 3 статті 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений частиною першою даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. За таких обставин, апелянт вважає, що положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не можуть застосовуватися до правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по справі є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Згідно із ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, виплачуються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 2 призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак, як видно із матеріалів справи, відповідач протягом оскаржуваного позивачем періоду, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю позивачу виплачував у розмірі 15 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, який є значно меншим, а ніж той, що визначений ст. 51 вказаного вище Закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов’язання його здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були внесені зміни, відповідно до яких, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 2 призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими була обмежена дія ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22.05.2008 року ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяла в редакції відповідно до якої, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 2 призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, посилання апелянта на те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованими та безпідставними.
Також, суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов’язані із виплатою позивачу додаткової пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26).
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Однак, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанов суду прийнятих в порядку скороченого провадження, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосування норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржену постанову слід змінити.
Керуючись ст. ст. 1832, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі – задоволити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-10462/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про нарахування та виплату недоплаченої частини додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, – змінити.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання – у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-10462/11 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
ОСОБА_2