ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 р. Справа № 147383/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,
встановив:
У березні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати незаконними дії відповідача та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки за 2009 рік з 01.03.2010 року довічно.
Позивач, свої позовні вимоги мотивував тим, що з 23.02.2008 року він отримує пенсію за віком, після призначення якої він продовжує працювати. З метою реалізації права на перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач 10.03.2010 року подав до відповідача усі необхідні документи для проведення перерахунку пенсії за попередні 24 місяці страхового стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, однак відповідач провів такий перерахунок із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік. Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, у своєму позові посилався на те, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок його пенсії повинен був здійснюватися виходячи з показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік.
Ухвалою судді першої інстанції від 25.03.2011 року позовні вимоги позивача в частині, а саме за період по 21.09.2010 року – залишено без розгляду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 05.05.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача стосовно застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік при здійснення позивачу перерахунку пенсії у 2010 році. Зобов’язано відповідача здійснити з 22.09.2010 року перерахунок пенсії позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії – 2009 рік.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що з аналізу ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» видно, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону. Тобто, правила ч. 1 ст. 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід). Середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і є величиною постійною, незмінною при перерахунку пенсії, на відмінно від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. З врахуванням наведеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивача.
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до ст. 197 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач отримує пенсію за віком, продовжує працювати та знаходиться на пенсійному обліку у відповідача (а.с. 5-7).
У березні 2010 року позивач як працюючий пенсіонер, звернувся із заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік. Однак, перерахунок пенсії позивача, як видно із відповідей долучених до матеріалів справи (а.с. 4,9) відповідач провів із застосуванням цього показника за 2008 рік.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що відповідачем безпідставно відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивачу виходячи із розміру середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції категорично не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлено частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 зазначеного Закону.
Так, частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено формулу заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
У редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, яка набрала чинності 01 січня 2004 року, зазначена формула була такою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи (абзаци другий - шостий частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною четвертою статті 42 зазначеного Закону (у редакції від 09 липня 2003 року) визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
З огляду на викладене під час перерахунку пенсії у формулі Зп = Зс х (Ск : К) змінюються лише показники Ск та К. Зокрема, у величину Ск додаються коефіцієнти заробітної плати (доходу) за кожен місяць страхового стажу, який став підставою для перерахунку пенсії. Що ж стосується показника К, то він збільшується кількістю додаткових місяців страхового стажу. Решта показників залишаються незмінними.
Таким чином, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що підпунктом «б» підпункту 9 пункту 35 розділу II Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2008 року, абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було викладено в новій редакції: «Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів».
Цим же Законом (підпункт «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II) частину четверту статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію».
Тобто, з 01 січня 2008 року змінено показник середньої заробітної плати (доходу) - однієї із складових формули заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії та встановлено, що цим показником має бути середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту «б» підпункту 9, підпункту «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 22 травня 2008 року відновили дію положення частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у первинній його редакції, відповідно до яких, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати. Даний порядок є відмінним від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції від 09 липня 2003 року).
Таким чином, починаючи з 28 травня 2008 року діють два нормативно-правові акти (Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня), які по-різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, в даному випадку застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії. Як зазначалося вище, зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
Звідси, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік є безпідставними.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі – задоволити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2011 року у справі № 2а-7965/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
ОСОБА_2