ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 р. Справа № 148660/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
за участі секретаря: Долинської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Aпарату Верховної ОСОБА_1 України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Апарату Верховної ОСОБА_1 України про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,-
встановив:
15.12.2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Апарату Верховної ОСОБА_1 України та народного депутата України ОСОБА_3 в якому просив: 1) зобов’язати ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_1 України надати відповідь на його звернення від 18.11.2010 року та 10.12.2010 року; 2) стягнути із Апарату Верховної ОСОБА_1 України на його користь компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати 3416,66 грн., передбачену наказом про звільнення але досі невиплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 6865 грн. та всього стягнути 10281 грн.; зобов’язати народного депутата України ОСОБА_3 вжити всіх необхідних від нього дій для безперешкодної виплати повного розрахунку компенсації.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач неодноразово змінював позовні вимоги, з урахуванням яких позовні вимоги заявив лише до Апарату Верховної ОСОБА_1 України та просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 82,5 календарні дні та компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати за 41 календарний день разом з індексацією несвоєчасно виплачених доходів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що з 22.12.2007 року по 06.09.2010 року він працював у ОСОБА_1 України на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3. Звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін. Вказує на те, що всупереч ст. ст. 74, 116, 117 КЗпП України, ст. 35 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 2, 3, 24 Закону України «Про відпустки», п.4.4 Положення «Про помічника-консультанта народного депутата України» з ним не було проведено належного розрахунку при звільнені. Вважає, що має право на отримання невиплаченої йому компенсації за невикористану щорічну відпустку за 82,5 календарні дні разом та заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати за 41 календарний день разом з індексацією несвоєчасно виплачених доходів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року задоволено частково позовні вимоги. ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_1 України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку 82,5 календарні дні та компенсацію середнього заробітку за час затримки заробітної плати 22 календарні дні, а також провести індексацію несвоєчасно виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суд виходив з того, що оскільки за розпорядженням керівника Апарату Верховної ОСОБА_1 України позивача було звільнено з посади помічника – консультанта народного депутата України, з виплатою 82, 5 календарних днів невикористаної основної відпустки, то саме відповідач відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника зобов’язаний був виплатити всі суми, що належали йому у день його звільнення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_1 України подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року, посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки не є роботодавцем, отже належним відповідачем по справі, таким являється народний депутат України ОСОБА_3, та постановити рішення, яким позов залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, розпорядженням керівника Апарату Верховної ОСОБА_1 України № 9882 від 22.12.2007 року ОСОБА_2 було зараховано на посаду помічника – консультанта народного депутата України ОСОБА_3 на час здійснення його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу».
Розпорядженням керівника Апарату Верховної ОСОБА_1 України № 5167 від 06.09.2010 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін. Пунктом другим розпорядження вказується, що позивачу належить виплатити компенсацію за 82, 5 календарних дні невикористаної основної відпустки у межах фонду, встановленого народному депутату України ОСОБА_3 для оплати праці помічників-консультантів відповідно до ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України».
Також судом першої інстанції встановлено, що компенсацію за 82, 5 календарних дні невикористаної основної відпустки позивачу не проведено, а належні йому кошти при звільненні в сумі 373 грн. 04 коп. з затримкою 22 календарні дні було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 платіжним дорученням від 27.09.2010 року № 5573. У зв’язку з чим присуджено провести індексацію несвоєчасно виплачених коштів.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат може мати до тридцяти одного помічника – консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною ОСОБА_1 України. Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України «Про державну службу», їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної ОСОБА_1 України. Дана норма зазначена і у ст. 1.1 п. 5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_1 України від 13.10.1995 року із змінами та доповненнями.
Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної ОСОБА_1 України; здійснює їх підбір, розподіляє обов’язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів. (ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст. 3.2., ст. 4.1 вищезазначеного Положення).
Відповідно до ч. 8 п. 12 Положення про ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_1 України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної ОСОБА_1 України від 31.05.2000 року № 459, до функцій діяльності апарату належать, у тому числі, організація та здійснення роботи по кадровому обслуговуванню народних депутатів України, їх помічників-консультантів, працівників апарату, забезпечення виконання положень Закону України «Про державну службу».
Таким чином, саме ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_1 України, а не народний депутат України, приймає на роботу та звільняє з посади помічників – консультантів народних депутатів України, про що робить записи в трудових книжках останніх. Апарат Верховної ОСОБА_1 України сплачує заробітну платню помічникам – консультантам народних депутатів України в межах кошторису, обчислює та перераховує до бюджету податки з доходів останніх, веде відповідну, передбачену трудовим законодавством України, документацію щодо помічників-консультантів.
Із врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо зобов’язання саме Апарату Верховної ОСОБА_1 України нарахувати та виплати ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку 82,5 календарні дні, відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України та компенсацію середнього заробітку за час затримки заробітної плати 22 календарні дні, згідно вимог ст. 116 КЗпП України, а також провести індексацію несвоєчасно виплачених коштів, передбачених ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовну заяву ОСОБА_2, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –
ухвалив:
апеляційну скаргу Апарату Верховної ОСОБА_1 України – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року по справі № 2а-11984/10/1370 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.01.2012 року.