ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. Справа № 11/145-06
за позовом Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,
м. Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю „Софт Сервіс Вінниця, м. Вінниця
про стягнення 8309 грн. 52 коп..
Cуддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:
від позивача В. Бібік за довіреністю;
від відповідача А. Халабуда за довіреністю;
представник Лівобережного центру зайнятості А. Вовк.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Софт Сервіс Вінниця” заборгованості в розмірі 8309 грн. 52 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
Відповідач в запереченнях не погоджується з позовом та вказує, що товариство неодноразово зверталось до Лівобережного центру зайнятості з вказівкою вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік на підприємстві працевлаштовано двох інвалідів, а саме Дунахіна М.М. на посаду двірника та Косьмія М.П. на посаду прибиральника.
Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін та представника Лівобережного центру зайнятості, судом встановлено наступне .
Стаття 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) встановлює для підприємств (об‘єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов‘язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п‘ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ „Софт Сервіс Вінниця” за 2004 рік у товаристві було працевлаштовано двох інвалідів, а саме Дунахіна М.М. який відпрацював 4 місяці та Косьмій М.П. який відпрацював 3 місяці.
При розгляді справи представник позивача стверджував, що відповідачем по подавалась інформація до органів працевлаштування про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів та заявив клопотання про витребування у Лівобережного центру зайнятості завірені копії звітів (форма 3 ПН) ТОВ „Софт Сервіс Вінниця”/
З метою з‘ясування даної обставини, судом витребувано вищевказані звіти та зобов‘язано Лівобережний центр зайнятості забезпечити в судове засідання явку свого представника для дачі пояснень.
В судовому засіданні судом було залучено свідка А. Вовк яка працює поголовним спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями Лівобережного центру зайнятості. Зі свідчень свідка вбачається, що підприємство на протязі 2004 року щомісячно подавало звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках в яких були зазначені також вакантні посади для інвалідів.
Окрім того, за повідомленням управління праці та соціального захисту населення Староміського району м. Вінниці № 474 від 21.03.2006р., у 2004 році до управління не звертався ні один інвалід з питань його працевлаштування чи професійного навчання.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матвійчук В.В.