Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

1-36/11

ОКРЕМА ДУМКА

судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Панькова Д.А. стосовно Вироку по кримінальній справі № 1-36/11 від 11 квітня 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 309 ч. 2, 115 ч.2 п.13 КК України

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області по кримінальній справі № 1-36/11 від 11 квітня 2011 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 309 ч. 2, 115 ч.2 п.13 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, за п.13 ч.2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року, та остаточно призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Стосовно вироку на підставі статті 339 КПК України висловлюю таку думку.

Погоджуючись із вироком в частині встановлення вини ОСОБА_1 у вчинених ним злочинах, вважаю за необхідне виразити своє непогодження із призначеним засудженому покарання за злочин передбачений п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за п. 13 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, саме за тою ознакою, що ОСОБА_1 раніше вчинив умисне вбивство. В даному випадку ця обставина повинна бути врахована лише як кваліфікуюча ознака вчиненого ним злочину, оскільки вироком Первомайського окружного суду Миколаївської області від 10.01.1993 року він був засуджений за ст. 94 КК України (в редакції 1960 р.) до 10 років позбавлення волі, та повністю відбув призначене йому покарання.

20.09.2010 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. За цей злочин ОСОБА_1 також було призначено покарання, яке було приєднано судом при остаточному призначенні покарання за даним вироком. Судом було прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив два злочини проти життя та здоров’я особи до вбивства, за яке він притягнутий до відповідальності по даній кримінальній справі. Але, на мою особисту думку, суд не повинен був враховувати викладені обставини при призначенні покарання ОСОБА_1 за умисне вбивство.

Покарання за вироком Первомайського окружного суду Миколаївської області від 10.01.1993 року ОСОБА_1 відбув, а покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.09.2010 року на підставі вимог ст. 71 КК України підлягає безумовному приєднанню ( повністю або частково) при визначенні остаточного покарання.

Таким чином, відповідно санкції ст. 115 ч. 2 КК України покарання ОСОБА_1 потрібно було призначити в межах передбачених Законом у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, або довічного позбавлення волі. При цьому слід було врахувати обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання підсудного. Так, за наслідками розгляду справи колегією суддів не було виявлено обставин, що пом’якшують покарання підсудного. Обставиною, що обтяжує його покарання було визнано рецидив злочину. Така обставина дійсно має місце, і я погоджуюсь з таким висновком колегії, але вважаю, що однієї такої обставини, з урахуванням особливостей даної справи, не достатньо для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 найсуворішого покарання, передбаченого діючим кримінальним законодавством України.

Крім того, вважаю, що захворювання, на які страждає ОСОБА_1, дають підстави врахувати їх, як обставину, що пом’якшує його покарання, а таке дозволено положеннями ст. 66 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 70, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Це означає, що покарання засудженому, в разі якщо б воно було призначено у вигляді позбавлення волі строком на 15 років, за вимогами цієї статті, повинно поглинути покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі строком від двох до п’яти років.

Ч. 2 ст. 71 КК України зазначено, що при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Наведені норми кримінального законодавства України, передбачають право суду, в безпосередньо даному випадку, призначити покарання підсудному в межах двадцятирічного позбавлення волі. Навіть у тому разі, коли покарання ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого п. 13 ч.2 ст.115 КК України буде призначено у вигляді позбавлення волі строком на п’ятнадцять років.

Тобто, при призначенні ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, відповідно до вимог ст.. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, слід було призначити покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, а на підставі ч. 2 ст. 71 КК України повністю приєднати покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.09.2010 року, та остаточно призначити покарання у вигляді 20 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У даному випадку покарання ОСОБА_1 не може мати на меті виправлення засудженого, а лише є таким, що запобігає вчиненню нових злочинів ОСОБА_1, але, приймаючи до уваги стан здоров’я засудженого та його вік, на мою особисту думку, остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 20 років позбавлення волі було б достатнім покаранням за вчинені ним злочини. Підстав призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі на мою думку немає.

Хочу зазначити, що чинним кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством не передбачено критеріїв, якими можливо керуватись при призначенні покарання у кримінальних справах, передбачаючих покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Частиною 2 ст. 339 КПК України визначено, що коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.

На мій погляд, приймаючи до уваги останні зміни у законодавстві, яке регламентує діяльність судових органів, моя окрема думка повинна бути врахована при апеляційному, а також касаційному розгляді даної кримінальної справи.

Прошу врахувати вищевикладене при перегляді вироку по цій справі.

Суддя Первомайського міськрайонного суду

Миколаївської області ОСОБА_2