донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м.Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

15.10.2015 справа №905/450/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб:Кододової О.В. Малашкевича С.А., Склярук О.І. Дем'яновій Є.Є. Ципляк П.С. (за довіреністю) Смірнова Є.В. (за довіреністю) не з»явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від06.08.2015 р. (повний текст рішення складений та підписаний 10.08.2015року)

у справі№ 905/450/15 (суддя П.В.Демідова)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Геркулес», м.Краматорськ Донецької області

до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтика», м. Красноармійськ Донецької області 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВТО ЛТД», м. Донецьк

провизнання недійсним з моменту вчинення договору №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/1 від 30.06.2011р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро»; визнання недійсним з моменту вчинення договору №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/2 від 30.06.2011р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.08.2015р. у справі №905/450/15 позов Приватного акціонерного товариства «Геркулес», м. Краматорськ, Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтика», м. Красноармійськ Донецької області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВТО ЛТД», м.Донецьк, про визнання недійсними з моменту вчинення договору №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/1 від 30.06.2011р., та договору №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/2 від 30.06.2011р., укладених між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення договір №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/1 від 30.06.2011р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро»; Визнано недійсним з моменту вчинення договір №230414 від 23.04.2014р. про зміну договору поруки №300611-П/2 від 30.06.2011р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».

Повний текст рішення господарського суду Запорізької області по справі №905/450/15 складено та підписано 10.08.2015року.

Рішення суду мотивоване тим, що учасниками спірних відносин не спростовано належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем п.2.2.1 договорів поруки щодо погодження з поручителем змін, які стосуються подовження строків користування кредитами та збільшення обсягу відповідальності позичальників за незабезпечення укладання додаткової угоди до іпотечного договору. Збільшення строку користування кредитними коштами (до 31 травня 2016 року), встановлення штрафу за неукладання (для ТОВ "Балтика") та незабезпечення укладання (для ТОВ "ВТО лтд") договору про внесення змін до іпотечного договору, є збільшенням обсягу відповідальності позивача за договорами поруки № 300611-П/1 та № 300611-П/2, оскільки останній поручався за своєчасне повернення кредиту, сплату відсотків та сплату штрафних санкцій відповідно до умов Кредитного договору.

В оспорюваному рішенні господарський суд зазначає, що учасниками спірних відносин не спростовано належними та допустимими доказами: факт необізнаності та незгоди позивача із зміною забезпеченого зобов'язання, за виконання якого він поручився; факт невиконання відповідачем п.2.2.1 договорів поруки щодо погодження з поручителем змін щодо подовження строків користування кредитами та збільшенням обсягу відповідальності позичальників за неукладання та незабезпечення укладання додаткової угоди до іпотечного договору, у спосіб визначений законом. За таких обставин та у відповідності до ст. 559 ЦК України, порука позивача за договорами поруки № 300611-П/1 від 30.06.2011 року та № 300611-П/2 від 30.06.2011 року припинилася з укладанням відповідачем та третіми особами договорів про внесення змін № 310513 від 31.05.2013 та № 060813 від 06.08.2013 р. до кредитних договорів.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Геркулес» не погодився із прийнятим рішенням та звернувся до Донецького апеляційного суду із апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області по справі №905/450/15 від 06.08.2015року та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що посилання позивача на не спрямованість спірних додаткових угод на настання реальних правових наслідків є юридично не спроможним, а отже не може розглядатися судом в якості підстави для визнання їх недійсними. Як збільшення основного зобов'язання за кредитними договорами, так припинення самої поруки за вказаними вище договорами (навіть якщо таке мало місце і факт чого були б встановлені судом на теперішній час), може мати своїм наслідком лише припинення поруки та додаткових угод до неї, але ж ніяк не визнання їх недійсними, чого безпідставно вимагає позивач. Питання щодо припинення поруки на сьогодні не вирішено, з цього приводу продовжується судовий спір, а справа №908/4150/14 безпосередньо пов'язана зі справою №905/4150/14 безпосередньо пов'язана зі справою №905/450/15, що свідчить про необхідність зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи.

Апелянт зазначає, що обсяг відповідальності поручителя, прийнятий на підставі договорів поруки (п.1.1., 2.1.) та незважаючи на зміни до кредитного договору, залишилися на тому ж рівні, що і були встановлені договорами поруки. ПАТ «Геркулес» обізнаний про всі зміни та доповнення до кредитного договору та погодилися з цими змінами, що спростовує доводи позивача про зміну зобов'язання без згоди поручителя.

Крім того апелянт зазначає, що умови п.4.14.9 та 4.14.10 кредитного договору №300611-К/2 від 30.06.2011року в редакції змін від 06.08.2013року та 12.12.2013року є недійсними, а отже не породжують будь-яких правових наслідків. Укладені 23.04.2014року між банком та позивачем договори про зміну договорів поруки містять всі істотні умови, а отже можуть розглядатися як окремі договори. Посилаючись, що оспорювані договори не відповідають нормам діючого законодавства, позивач не вказує яким саме нормам не відповідають оспорювані договори, що свідчить про безпідставність та недоведеність тих обставин, на які посилається позивач.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.08.2015року також відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №908/4150/14 за позовом ПАТ «Геркулес» про визнання поруки за договорами №300611-П/1 від 30.06.2011року та №300611-П/2 від 30.06.2011року припиненими. Донецький апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу (вхід.№02-48/1898/15 від 26.08.2015року) просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа - ТОВ «ВТО ЛТД» у відзиві на апеляційну скаргу (вхід.№02-48/1902/15 від 26.08.2015року) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа - ТОВ «Балтика» у відзиві (вхід.№02-48/1903/15 від 26.08.2015року) також заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Треті особи не скористалися правом участі своїх представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно зі ст.75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015року №04-08/789/15 у зв'язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії Агапова О.Л. та відсутністю у складі постійно діючої колегії №2 першої палати іншого судді, з метою забезпечення подальшого розгляду справи замінено відсутнього суддю на суддю постійно діючої колегії №1 першої палати - Склярук О.І.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (відповідач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика" (позичальник-1) 30.06.2011року укладений кредитний договір №300611-К/1, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 3 400 000,00 доларів США, на строк до 29.06.2012 року із встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 10,5 відсотків річних.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитного договору № 300611-К/1 шляхом підписання договорів про зміну.

Договором про зміну № 310513 від 31.05.2013року сторони збільшили строк користування кредитом до 30 травня 2016року , договором №060813 від 06.08.2013р. доповнили розділ "Позичальник зобов'язується" кредитного договору № 300611-К/1 пунктами 4.14.9, 4.14.10, за якими було встановлено зобов'язання позичальника-1 надати Банку документи, які підтверджують зміну характеристик предмету іпотеки та укласти Договір про зміну іпотечного договору № 300611-І/1 в строк до 30.11.2013 р. У разі невиконання цих умови позичальник - 1 зобов'язався сплатити в строк до 01.12.2013 р. штраф у розмірі 60000,00 грн. та сплачувати проценти , починаючи з 01.12.2013 р., у збільшуваному розмірі на 2 проценти із розрахунку 13 процентів річних.

12.12.2013 року договором № 121213 строк, в який повинна бути укладена додаткова угода до договору іпотеки, подовжений до 25.12.2013 року.

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", Приватним акціонерним товариством "Геркулес" (поручитель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика" 30.06.2011 року укладений договір поруки № 300611-П/1.

Відповідно до п. 1.1, предметом договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 300611-К/1 від 30.06.2011 р. (далі - кредитний договір), а саме: - по поверненню кредитних коштів, наданих у межах кредитної лінії в сумі 3400000,00 доларів США відповідно до п. 1.1 кредитного договору, зі строком повернення наданих кредитних коштів відповідно до п. 4.1 кредитного договору та зі строком дії кредитного договору відповідно до п. 9.1 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі 10,5 відсотків річних відповідно до п. 1.3 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами за ставкою, що встановлена у розмірі 15,5 відсотки річних у разі прострочення повернення кредиту або частки кредиту, відповідно до п. 1.4 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами, за ставкою, що буде збільшена на 5 відсотків річних, відповідно до п. 4.14.1 кредитного договору; - по сплаті відсотків, що буде збільшена на 2 відсотка річних за користування кредитними ресурсами у разі невиконання або неналежного виконання умов п.п. 4.14.2, 4.14.3, 4.14.4, 4.14.5, 4.14.6, 4.14.7, 4.14.8 кредитного договору, відповідно до п.п. 4.14.2, 4.14.3, 4.14.4, 4.14.5, 4.14.6, 4.14.7, 4.14.8 кредитного договору; - по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.

За умовами до п. 1.3 поручитель відповідає солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

Відповідно до п.2.1. договору поручитель зобов'язався у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з р. 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість боржника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги .

Згідно п. 2.2 відповідач зобов'язався погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя (п. 2.2.1).

Відповідно до п.6.1 договору сторони погодили, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, не висуне вимоги до поручителя (п. 6.2).

У подальшому сторонами вносилися зміни до договору поруки № 30611-П/1 від 30.06.2011 р. шляхом підписання договорів про зміну: № 111011 від 11.10.2011 р., № 130612 від 13.06.2012 р., № 270612 від 27.06.2012 р., № 120712 від 12.07.2012 р., № 230414 від 23.04.2015 року.

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВТО лтд" (позичальник-2) 30.06.2011 р. укладений кредитний договір № 300611-К/2, за умовами п.п. 1.1, 1.6 якого банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 1 180000,00 доларів США з терміном користування до 29.06.2012 р., з встановленням процентної ставки в розмірі 10,5 відсотків річних. (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитного договору № 300611-К/2 шляхом підписання договорів про зміну.

Договором про внесення змін № 310513 від 31.05.2013 року сторони збільшили строк користування кредитом до 30 травня 2016 року, а договором про зміну № 060813 від 06.08.2013 р. доповнили розділ 4 "Позичальник зобов'язується" пунктами 4.4.9 та 4.14.10, якими було встановлено зобов'язання позичальника-2 забезпечити передання Банку технічної документації на предмет іпотеки та укладання Договору про зміну іпотечного договору № 300611-І/1 в строк до 30.11.2013 р. У разі невиконання цих умов позичальник- 2 зобов'язався сплатити в строк до 01.12.2013 р. штраф у розмірі 60000,00 грн. та сплачувати проценти , починаючи з 01.12.2013 р., у збільшуваному розміру на 2 проценти із розрахунку 13 процентів річних.

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", Приватним акціонерним товариством "Геркулес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВТО лтд" 30.06.2011року укладений договір поруки № 300611-П/2, за умовами п. 1.1 предметом договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 300611-К/2 від 30.06.2011 р. (далі - кредитний договір), а саме: - по поверненню кредитних коштів, наданих у межах кредитної лінії в сумі 1180000,00 доларів США відповідно до п. 1.1 кредитного договору, зі строком повернення наданих кредитних коштів відповідно до п. 4.1 кредитного договору та зі строком дії кредитного договору відповідно до п. 9.1 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі 10,5 відсотків річних відповідно до п. 1.3 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами за ставкою, що встановлена у розмірі 15,5 відсотки річних у разі прострочення повернення кредиту або частки кредиту, відповідно до п. 1.4 кредитного договору; - по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами, за ставкою, що буде збільшена на 5 відсотків річних, відповідно до п. 4.14.1 кредитного договору; - по сплаті відсотків, що буде збільшена на 2 відсотка річних за користування кредитними ресурсами у разі невиконання або неналежного виконання умов п.п. 4.14.2, 4.14.3, 4.14.4, 4.14.5, 4.14.6, 4.14.7, 4.14.8 кредитного договору, відповідно до п.п. 4.14.2, 4.14.3, 4.14.4, 4.14.5, 4.14.6, 4.14.7, 4.14.8 кредитного договору; - по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту п. 1.3 поручитель відповідає солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

За умовами п. 2.2 кредитор зобов'язався погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя (п. 2.2.1).

Відповідно до п. 6.1 цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років із моменту настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, не висуне вимоги до поручителя (п. 6.2).

У подальшому, сторонами вносилися зміни до договору поруки № 30611-П/2 від 30.06.2011 р. шляхом підписання договорів про зміну: № 111011 від 11.10.2011 р., № 130612 від 13.06.2012 р., № 270612 від 27.06.2012 р., № 120712 від 12.07.2012 р., № 230414 від 23.04.2014 року.

30.06.2011 року між Відповідачем та ТОВ «Балтика» укладений іпотечний договір № 300611-1/1, за умовами якого іпотекою забезпечуються зобов'язання ТОВ «Балтика» та ТОВ «Фірма ВТО», що випливають з кредитних договорів № 300611-К/1 від 30.06.2011 року та № 30011-К/2 відповідно.

На виконання тотожних за змістом п. 4.14.10 кредитних договорів, до іпотечного договору 26.12.2013 року внесені відповідні зміни. Таким чином, укладання змін до іпотечного договору відбулося з порушенням строків , встановлених в п. 4.14.10 кредитних договорів, у зв'язку з чим у третіх осіб виникло зобов'язання сплатити штрафні санкції та сплачувати відсотки із розрахунку 13 %.

Між позивачем та відповідачем 23.04.2014 року укладені тотожні за змістом (крім розміру кредиту) договори № 230414 до договору поруки № 300611-П/1 від 30.06.2011 року та № 230414 до договору поруки № 300611-П/2 від 30.06.2011 року , за якими п.1.1 договорів поруки викладений в новій редакції.

Договорами про внесення змін № 310513 від 31.05.2013 року до договорів поруки відповідач та третьої особи збільшили строк користування кредитами до 30 травня 2016 року, та договорами про зміну № 060813 від 06.08.2013 р. збільшили розмір процентної ставки та встановили штрафні санкції за незабезпечення з боку третіх осіб укладання Договору про зміну іпотечного договору № 300611-І/1 в строк до 30.11.2013 р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 вказаного Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Однією із загальних засад цивільного законодавства відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України є свобода договору.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

В силу приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призвели або можуть призвести збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди на це. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014року у справі №6-160цс13 та від 23.12.2014року у справі №916/101/14.

Отже, підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін. При цьому порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо (дана позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 20.02.2013р. № 6-172цс12).

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Збільшення відповідальності (у випадках описаних вище) не було погоджено з Позивачем, останнім не укладалися відповідні зміни, додаткові угоди, тощо до Договору поруки, що також свідчить про відсутність наданої згоди на збільшення такої відповідальності. Як вже зазначалося, до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Фактично сторони без згоди Позивача збільшили обсяг відповідальності останнього. Однак, Позивач своєї явної згоди на збільшення відповідальності не надавав. Зважаючи на вищевикладені факти, без відома Позивача сторонами Кредитного договору було змінено істотні умови повернення Кредиту, що фактично призвело до збільшення відповідальності поручителя внаслідок фактичного збільшення розміру процентної ставки та встановлення штрафних санкцій за незабезпечення з боку третіх осіб укладання Договору про зміну іпотечного договору №300611/І/1 в строк до 30.11.21013року, що призводить до збільшення загальних сум необхідних до сплати грошових коштів для погашення Кредиту.

Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням п.1.1 договорів поруки, збільшення строку користування кредитними коштами (до 31 травня 2016 року), встановлення штрафу за неукладання (для ТОВ "Балтика") та незабезпечення укладання (для ТОВ "ВТО лтд") договору про внесення змін до іпотечного договору, є збільшенням обсягу відповідальності позивача за договорами поруки № 300611-П/1 та №300611-П/2, оскільки останній поручався за своєчасне повернення кредиту, сплату відсотків та сплату штрафних санкцій відповідно до умов Кредитного договору.

Крім того, з положень ч.1 ст.559 ЦК України випливає, що згода поручителя на зміну забезпеченого зобов'язання, яка збільшує обсяг відповідальності поручителя, має бути надана не пізніше моменту запровадження таких змін основного зобов'язання. Якщо така зміна вже відбулася, а поручитель своєї згоди ще не висловив, то відносини поруки припиняються, а ймовірна подальша згода поручителя не скасовує та не впливає на факт припинення поруки.

Припинення зобов'язання має остаточний характер, а чинне цивільне законодавство України не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.

Відповідно до п.2.2 договорів поруки кредитор зобов'язується погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя.

За приписами ст.654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази надання письмової згоди позивача на збільшення обсягу відповідальності за договорами №300611-П/1 та №300611П/2 від 30.06.2011року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідності до ст. 559 ЦК України, порука позивача за договорами поруки № 300611-П/1 від 30.06.2011року та № 300611-П/2 від 30.06.2011року припинилася з укладанням відповідачем та третіми особами договорів про внесення змін № 310513 від 31.05.2013 року та № 060813 від 06.08.2013 р. до кредитних договорів.

Згідно з п. 4.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 р. обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Частиною 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умова Договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за Кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Зважаючи, що умова про дію Договору поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем та до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. У зв'язку з цим, підлягає до застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.»

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс14. Суд дійшов висновку про те, що «строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду Донецької області, що з припиненням зобов'язань за порукою за договорами №300611-П/1 від 30.06.2011року та №300611-П/2 від 30.06.2011року, втратили чинність зазначені договори через припинення обов'язків, а відповідно і прав, що випливають з відносин поруки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного рішення господарського суду Донецької області по справі №905/450/15 від 06.08.2015року є законним та таким, що ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається, а відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати покласти на апелянта відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Результати апеляційного провадження у справі №905/450/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області по справі №905/450/15 від 06.08.2015року, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області по справі №905/450/15 від 06.08.2015року, залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В.Кододова

Судді: С.А.Малашкевич

О.І.Склярук

Надруковано: 7 прим.

1.позивачу;

1. відповідачу;

2. третім особам;

1. у справу;

1. апеляційному суду.

1. ГСДО.