донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.09.2015 справа №908/3419/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Радіонової О.О., Попкова Д.О. Балика П.О. - за довіреністю б/н від 05.05.15р.; Кучерява В.Ф. - за довіреністю №307 від 02.01.2015р.; Пасова Т.Ф. - за довіреністю №305 від 02.01.15р.

розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від21 липня 2015 р. (повний текст рішення підписано 27.07.15р.)

у справі№ 908/3419/15 (суддя Гончаренко С.А.)

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міські комунікаційні системи" , м. Запоріжжя Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя

прозобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. у справі №908/3419/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міські комунікаційні системи", м. Запоріжжя до Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя про зобов'язання повернути майно - задоволені в повному обсязі.

Міським комунальним підприємством "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв твердження позивача про те, що технічне устаткування не входить до складу Програмного продукту. (п. 1.1 договору), оскільки програмний комплекс повинен бути забезпечений необхідним технічним устаткуванням. Також, відповідач зазначає, що додаткова угода від 16.12.2013р. до договору №2308-ППД на передачу прав дистрибютора від 28.08.2013р., на яку посилається позивач у позовній заяві, між сторонами не укладалась та вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту цивільного права.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Скаржник у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно яких просив рішення суду скасувати та припинити провадження у справі з посиланням на п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/3419/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. у справі №908/3419/15 з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що, 01.08.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційні комунальні системи" (наділі - Організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Міські комунальні системи" (надалі - Генеральний дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський контракт №130801ГД з ексклюзивними правами Генерального Дистриб'ютора для здійснення діяльності на території України (надалі - Контракт).

Розділом 1 вищевказаного Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.09.2013р. визначено, що:

Продукт - це Програмний комплекс "Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013", забезпечений необхідним технічним устаткуванням, що має торгову марку "Інформаційні комунальні системи", що включає фунціонали: нарахування вартості комунальних послуг, облік та систематизація комунальних платежів; формування, опрацювання, впорядкування та зберігання інформації БДА, "Розрахунок субсидії" з включеним в нього програмним модулем "Субсидія".

Пунктом 1.3. зазначено, що територія реалізації - це територія м. Запоріжжя, Запорізької області та інших областей України, визначених додатками до цього Контракту, на яких буде реалізовуватися Генеральним дистриб'ютором право користування Продуктом Організації. Трериторія реалізації за згодою сторін може бути розширена.

Територія впровадження на час укладання Контракту - територія м. Запоріжжя та Запорізька область.(п. 1.4. Контракту)

У п.2.1. Контракту та 2 Додаткової угоди від 10.09.2013р. зазначено, що Організація надає Генеральному дистриб'ютору з 10.09.2013р. на період дії Контракту виключні права на розпорядження правом користування Продуктом, зокрема, але не виключно, на передачу частини прав дистриб'ютора третім особам на Території реалізації, на умовах, обумовлених у цьому Контракті. Виключні права на розпорядження правами користування надаються Генеральному дистриб'ютору без права відчуження Продукту чи його складових.

Згідно акту приймання-передачі від 31.08.2013р. та зведеного акту приймання-передачі обладнання від 13.12.2013р. Організація передала Генеральному дистриб'ютору технічне обладнання та устаткування, всього 407 одиниць обладнання на загальну суму 1113304,61грн.

В подальшому, а саме 23.08.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Міські комунальні системи" (надалі - МКС) та міським комунальним підприємством "ОСНОВАНІЄ" (надалі - Субдистриб'ютор") укладено договір №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора (надалі - Договір).

Розділом 1 вказаного Договору та Додаткової угоди від 10.10.2013р. визначено поняття та терміни, які вказуються у договорі, а саме:

Продукт - це частина Програмного комплексу "Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013" (надалі - ПК), яка надає можливість працювати у інтерфейсах функціоналів, які дозволяються формувати, опрацьовувати, впорядковувати та зберігати інформацію БДА, використовувати програмний модуль "Субсидія" та інтерфейсах, з правом розширення кола споживачів Продукту на письмово узгоджених з МКС умовах на Території реалізації, за допомогою яких Субдистриб'ютор забезпечує введення даних, їх актуалізацію та контроль правильності таких даних, необхідних для здійснення МКС нарахування за допомогою ПК вартості комунальних послуг за звітний період, а також забезпечення МКС збереження і захисту даних щодо обліку, систематизації та стану комунальних платежів.

Територія реалізації - це територія м. Запоріжжя, на який буде реалізовуватися Субдистриб'ютором право користування Продуктом.

Територія впровадження на час укладання Договору - територія м. Запоріжжя.

Відповідно до п.2.1. Договору та п.2 Додаткової угоди МКС, як Генеральний дистриб'ютор ПК, за винагороду, на умовах, обумовлених у цьому Договорі, здійснює забезпечення і захисту даних щодо обліку та систематизації комунальних платежів, здійснює нарахування за допомогою ПК, на підставі введених Субдистриб'ютором даних, вартості комунальних послуг за звітний період, для чого передає Субдистриб'ютору частину прав на самостійне користування Продуктом з правом розширення кола споживачів Продукту на окремих, письмово узгоджених з МКС умовах, на Території реалізації. Укладення Субдистриб'ютором самостійних право чинів, в тому числі тристоронніх - за участю Субдистриб'ютора, третьої особи та МКС, здійснюється лише за наявності попереднього обов'язкового письмового узгодження умов правочину МКС, як Генерального дистриб'ютора.

Розділом 6 Договору та п.6 Додаткової угоди від 10.10.2013р. сторони передбачили, що Продукт та частина прав на нього отримуються Субдистриб'ютором за актом приймання-передачі та/або субліцензією. При передачі прав на Продукт право власності на Продукт до Субдистриб'ютора не переходить. Субдистриб'ютор набуває право використання Продукту на умовах визначених цим Договором та субліцензій, що можуть бути йому надані у подальшому Генеральним дистриб'ютором, але без права його відчуження у будь-який спосіб третім особам. На Продукт Субдистриб'ютор отримує завірені копії або оригінали - накладної або акту приймання-передачі (оригінал), рахунок (оригінал) та технічну документацію )витяг із ТЗ).

Як встановлено господарським судом, актом приймання-передачі від 31.08.2013р. МКС передав, а Субдистриб'ютор прийняв Продукт, рахунок, технічну документацію, технічне обладнання та устаткування, всього 23 одиниці. Даний акт є невід'ємною частиною Договору.

16.12.2013р. сторонами складено Зведений акт про передачу Субдистриб'ютору обладнання у кількості 407 одиниць на суму 1113304,61грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Зазначений акт неодноразово досліджувався судами і не був визнаний недійсним, або таким, що не відповідає умовам Договору.

Актом приймання-передачі (повернення) від 29.01.2014р. відповідач повернув позивачу частину обладнання у кількості 13 одиниць у зв'язку із технічними та енергетичними перебоями в роботі за місцем його знаходженням.

Відповідно до п.13.1, договір набирає чинності з 31.08.2013р. і діє до 31.12.2020р. включно, а щодо фінансових зобов'язань - до повного виконання їх сторонами.

Пунктом 9 Додаткової угоди від 10.10.2013р. сторонами викладено п.7.1.8. Договору щодо зобов'язань Субдистриб'ютора, у наступній редакції "За першою вимогою МКС повернути у 30-ти денний термін у належному, непошкодженому, придатному для використання передане ним за власною волею Субдистриб'ютору за цим договором технічне обладнання, що не входить до обумовленого у п.1.1. Договору складу Продукту. Відповідальність за збереження наданого Субдистриб'ютору за цим Договором технічного обладнання та персональних комп'ютерів визначається їх балансовою вартістю, зазначеною в актах та додатках до Договору.

Тобто, виходячи з умов укладеного договору, Субдистриб'ютор (відповідач) за першою вимогою повинен повернути МКС (позивачу) у 30-ти денний термін належному, непошкодженому, придатному для використання технічне обладнання, передане за договором.

Як встановлено господарським судом, в порушення умов договору №2308-ППД від 23.08.2013р. на передачу прав дистриб'ютора, відповідач не повернув позивачу передане йому за договором майно. Даний факт відповідачем не заперечувався у суді першої інстанції.

За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом №19/05/14 від 19.05.2014р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення обладнання, переданого за договором №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора від 23.08.2013р., в строк не пізніше 18.06.2014р.

В подальшому, позивачем продовжено термін повернення обладнання до 14.07.2014р. (лист №10/07/14 від 10.07.2014р.)

У листі №10615/05 від 28.07.2014р. відповідач зазначив, що Договором не передбачено порядок передачі та повернення обладнання, та пропонував у подальшому попередньо узгодити порядок повернення обладнання.

Листом №04/08/14 від 04.08.2014р. позивач запропонував до 08.08.2014р. повернути майно шляхом складання акту приймання-передачі (повернення) обладнання.

Факт отримання зазначених листів встановлений постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.15р. у справі №908/5226/14 та відповідачем не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених п.7.1.8. Договору, колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про повернення майна.

Що ж до твердження скаржника щодо необхідності оснащення програмного комплексу технічним устаткуванням, колегія суддів зазначає, наступне.

Первісною редакцєю п. 1.1. Договору №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора від 23.08.2013р. визначено, що Продукт - це частина Програмного комплексу "Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013", забезпечений необхідним технічним устаткуванням, що має торгову марку "Інформаційні комунальні системи", що забезпечує роботу функціоналів ПК, визначених в п. 2.1. Договору.

В подальшому, за взаємною згодою сторін, додатковою угодою від 10.10.2013р. зазачений п. 1.1. Договору змінено та встановлено, що продукт (частина Програмного комплексу) не потребує технічного устаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди і усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з чого, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доводи скаржника помилковим, оскільки з укладенням додаткової угоди від 10.10.2013р. до Договору, сторонами вже не передбачалось необхідність забезпечення позивачем "необхідним технічним устаткуванням" Продукту - Програмного комплексу "Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013".

Доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно того, що додаткова угода від 16.12.2013р. до договору №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора від 28.08.2013р., на яку посилається позивач у позовній заяві, між сторонами не укладалась, не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що сторонами ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції вищезазначена додаткова угода не надавалась, в матеріалах справи відсутня. Будь - яких посилань на зазачену угоду Позивачем не здійснювалось.

Крім того, апелянт зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, як повернення майна, не передбачений чинним законодавством, а відтак, на його думку, позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1.8. Договору, визначено, що відповідач, за першою вимогою позивача повинен повернути у 30-ти денний термін у належному, непошкодженому, придатному для використання передане технічне обладнання.

Також, зазначеним договором сторони встановили строк дії до 31.12.2020р. включно.

Колегія суддів зазначає, що доказів припинення, розірвання або визнання договору недійсним сторонами не надано.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин щодо повернення переданого відповідачу за договором майна виключає можливість пред'явлення позову про витребування цього майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна за договором особі, яка зобов'язалась повернути це майно, але не виконує цього обов'язку, базуються на умовах укладеного між сторонами договору та регулюються, відповідно, розділом III Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язальних договірних правовідносинах сторін за договором на передачу прав дистриб'ютора № 2308-ППД від 23.08.2013 р., позивач вірно обрав речовий спосіб захисту права, що є підставою для задоволення позову.

Що стосується пояснень скаржника, наданих у судовому засіданні 29.09.2015р., щодо припинення провадження у справі з огляду на те, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, у зв'язку з тим, що позовними вимогами у справі №908/5226/14 було витребування майна із чужого незаконного володіння, а у даній справі - зобов'язання повернути майно.

Виходячи з чого, твердження відповідача про наявність підстав щодо припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України є помилковими, оскільки вимоги у справі №908/5226/14 та №908/3419/15 не є тотожними.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. у справі №908/3419/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін з мотивів, викладених у постанові, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. у справі №908/3419/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

Попков Д.О.