Справа № 206/492/15-ц

2-о/206/79/15

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2015 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Маймур Г.Я.

народних засідателів: Чернишової Л.М,

Жежкунець В.М,

за участю секретаря Пучкової О.Д,

заявника ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування виконкому Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради про визнання ОСОБА_4 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна, суд -

В С Т А Н О В И В :

2 лютого 2015р. заявник звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна з тих підстав, що вона страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції і може мати більш тяжке психіатричне захворювання у зв'язку з чим потребує опіки і є підставою для визнання її недієздатною, встановлення опіки та призначення піклувальника .

У судовому засіданні заявник підтримав вимоги та наголошував про визнання його матері недієздатною із 2010р.

Представник заінтересованої особи не заперечувала проти заяви, вважала її правомірною та просила її задовольнити.

Вислухавши заявника, представника заінтересованої особи, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про народження (а.с.5).

Згідно довідки МСЕК №1 за серією МСЕ-ДНА-01 №588981 від 06.11.2007р. ОСОБА_4 - інвалід ІІ групи з 17.09.2007р. (а.с.7).

Відповідно до довідки КЗ «ДКПЛ» ДОР» за №215 від 21.01.2015р. заінтересована особа ОСОБА_4 знаходиться на лікуванні у КЗ «ДКПЛ» ДОР» з 23 грудня 2014р. по теперішній час (а.с.8).

Статею 239 ЦПК України передбачено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009р. №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснив, що при вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994р. «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року №144/5), та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. №8 зі змінами «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.

19 лютого 2015 року по справі було призначено амбулаторну судову психіатричну експертизу ОСОБА_4 на предмет з'ясування чи страждає вона на яку-небудь психічну хворобу або слабоумство та з якого часу та чи здібна ОСОБА_4 розуміти, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.50).

Відповідно до висновку №40 судово-психіатричної експертизи від 3 березня 2015р, комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_4 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді судинної деменції. За своїм психічним станом у теперішній час вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.56-58).

В силу ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

З аналізу вказаної норми закону, єдиною підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Одним із основних доказів для прийняття судового рішення є висновок судово-психіатричної експертизи, яка призначається судом за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи.

З огляду на те, що у висновку №40 судово-психіатричної експертизи від 3 березня 2015 р. комісія встановила наявність у ОСОБА_4 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тому суд вважає, що є всі підстави для визнання її недієздатною.

Вказані обставини підтверджені поясненнями заявника, представника заінтересованої особи, свідків, висновком судово-психіатричної експертизи та медичними документами.

Визначальним фактором при розгляді справ цієї категорії є встановлення наявності у особи хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому відповідь експерта на питання про те, що за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, сама по собі виявляє всі підстави для визнання особи недієздатною та необхідність встановлення над нею опіки і не потребує додаткового визначення діагнозу цій особі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне встановити опіку та заявника сина заінтересованої особи призначити опікуном.

Із матеріалів справи вбачається, що він позитивно характеризується та піклується про матір.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.

Відповідні положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, у справі «Анатолій Руденко проти України» Європейський суд констатував порушення підпунктів «с» та «є» пункту 1 статті 5 Конвенції, пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції, коли заявник повністю залежав від органів влади, які позбавили його шансів довести свою адекватність.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено правила про те, що міжнародні договори України (в тому числі конвенції) застосовуються на території України нарівні з національним законодавством.

При цьому, у випадку виникнення суперечності між міжнародним договором та національним законом, повинен застосовуватися міжнародний договір.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання встановлює абсолютну заборону катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Комітет по правам людини ООН у своєму повідомленні №110/1981 (В`яна Акоста проти Уругваю) визнав примусове лікування і інші заходи психіатричного втручання в медичних установах формами тортур та жорстокого поводження.

У пункті 69 доповіді Спеціального доповідача (А/HRC/22/53) на Генеральній Ассамблеї ООН, ступінь психічної хвороби сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення особи свободи.

Заборона обмеження свободи осіб, які визнані інвалідами внаслідок наявності психічних захворювань, встановлена також і статтею 14 Конвенції про права інвалідів, яка набрала чинності для України 06 березня 2010 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.

В підпунктах, d, e та пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод йдеться про позбавлення свободи в контексті цивільного права.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів (1979) Суд сформулював три критерії, які дозволяють точніше визначити поняття «психічно хворий» в рамках підпунктупункту 1 статті 5, а саме :

- держава має використовувати об'єктивні медичні стандарти при вирішенні питання про те, чи може особа вважатись «психічно хворою»;

- характер або ступінь психічної хвороби мають бути достатньо гострими, щоб виправдати примусову госпіталізацію;

- держава має право утримувати хворого в лікарні лише протягом часу загострення психічного розладу, а тому хворий, який примусово утримується в лікарні через «психічне захворювання», має право на здійснення періодичного огляду: примусове утримання в лікарні не може тривати протягом невизначеного періоду.

Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.

Враховуючи висновки судово-психіатричної експертизи та практику Європейського суду , яка говорить про необхідність суворого дотримання органами державної влади прав громадян, які передбачені Європейською конвенцією про права людини, суд знаходить всі підстави для визнання ОСОБА_4 недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна, а тому розглядаючи заяву на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, з'ясувавши мету звернення позивача до суду та юридичну природу виниклих правовідносин - заяву слід задовольнити частково.

Разом з тим, визнавати ОСОБА_4 недієздатною з 2010р. тобто за п"ять років до теперішнього часу немає правових підстав, а тому в цій частині необхідно відмовити у задоволенні заяви.

Твердження заявника про те, що матір з 2010р. могла продати квартиру чи підписати інші важливі документи, суд не приймає до уваги, вважає що вони надумані та не грунтуються на законі.

Керуючись ст.ст. 39, 60 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218,240, 241 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування виконкому Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання ОСОБА_4 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною.

Встановити опіку над ОСОБА_4.

Призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном над ОСОБА_4.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська в Апеляційний суд Дніпропетровської області.

С У Д Д Я: Г.Я. Маймур

Народні засідателі: В.М. Жежкунець

Л.М. Чернишова